Маке у своїх картинах зображає людину та природу, цікавиться міською архітектурою. На його полотнах один за одним постають пейзажі міста та зображення людини на їхньому фоні. Проте епоха, яка так надихала художника, побачила війну. Августу Маке судилося стати її жертвою.

Август Роберт Людвіг Маке, наймолодша дитина інженера-будівельника Августа Маке та його дружини Марії-Флорентини, уродженої Адольф, народився у Мешеде, центральному районі Вестфалії, у 1887 році. У 1900-му батьки переїхали до Бонна, де Маке і провів більшу частину свого життя.

Мистецьке коло

Творча атмосфера довкола неабияк сприяла захопленню художника живописом. Батько Маке збирав старовинні гравюри та монети, часто й сам писав пейзажі. Друг батька, Туар, займався колекціонуванням старовинних японських гравюр.

Маке завжди був у колі творчих людей, в яких він вчився та чиєю творчістю надихався. Так, в 1907 році Маке уперше поїхав до Парижа, де познайомився з художником Анрі Матісом, представником напрямку фовізм. Живопис Матіса дуже надихнув молодого Маке.

Невдовзі він вирушав до Берліна, де навчався в Ловіса Корінта, відомого представника німецького імпресіонізму. В 1909-му Август Маке зав'язав дружбу з німцем Францом Марком, а через рік зустрів російського художника Василя Кандінського. Їхня дружба та захоплення примітивним мистецтвом переросли в товариство художників "Синій вершник". Всі вони були в захваті від новітніх на той час течій – фонізму та кубізму. Згодом саме вони розпочали нову сторінку в історії німецького експресіонізму.

Особистим здивуванням та натхненням до кінця всього життя для Маке стала зустріч з Робертом Делоне в Парижі в 1912 році. Тоді він вперше познайомився з абстрактним живописом.

Пророче "Прощання"

У 1914 році разом із художниками, членами "Блакитного вершника" Паулем Клее та Луї Молльє, Маке вирушив у 14-денну поїздку до Тунісу. Звідки художник привіз чимало матеріалу, що пізніше став основою картин, написаних олією. "Справи йдуть пречудово, я відчуваю таку радість від роботи, якої ніколи до цього не переживав", - писав натхненний Маке у листах до своєї дружини Елізабет.

У Маке робота йшла на славу, а натхнення – хоч відбавляй. Він навіть і не підозрював, що принесе 1914 рік. Цей рік став для художника дуже плодотворним. Август Маке часто працював над картинами у будинку його тещі біля озера Тун в Швейцарії. А ліс Шварцвальд у Німеччині – постійне місце для натхнення митця.

Недарма кажуть, душа художника відчуває тонше і більше. Влітку Маке намалював свою останню картину "Прощання", яка виявилася пророчою.

"Війна – це невимовна печаль"

3 серпня 1914 року Август Маке пішов добровольцем на фронт. Перший бій швидко зламав його завзяття та романтичний бойовий дух: "Війна – це невимовна печаль. Люди в Німеччині живуть спалахами перемоги, вони і гадки не мають, в чому криється жах війни", - писав Маке своєму близькому другові Лотару Ердману.

Кілька років до того художник вбачав все своє блаженство в "чистих фарбах". У своєму останньому польовому листі від 24 вересня 1914 року Август Маке попросив лише про шоколад, теплу білизну, товсті панчохи та сигарети.

"Це буде нечуване щастя, якщо я зможу повернутися з цієї війни. Я думаю про всі красиві речі, які я пережив в житті, за які значною мірою я повинен подякувати тобі", - читаємо в польовому листі Маке, адресованому своїй коханій Елізабет. Через два дні, 26 вересня, Август Маке у віці 27 років загинув у бою.

За матеріалами будинку-музею Августа Маке в Бонні