Після Нідерландів, Франції та Німеччини в Австрії у неділю, 15 жовтня, відбулись останні цього року парламентські вибори в Європейському Союзі, на яких в центрі уваги - праві популісти з "проросійським" іміджем. Прогнози, опубліковані одразу після закриття виборчих дільниць у день голосування ввечері у неділю, 15 жовтня, засвідчили, що опозиційна Австрійська партія свободи (АПС) здобуває солідний результат.

Ще рік тому ультраправі лідирували в опитуваннях, а їхній кандидат мало не став президентом. Той факт, що вони втратили динаміку, Єва Целеховскі (Eva Zelechowski) з віденської газети Wiener Zeitung пояснює успіхом нового лідера консерваторів, міністра закордонних справ Себастіана Курца (Sebastian Kurz). "Він їх обігнав справа", - каже публіцистка про жорсткі висловлювання Курца на тему міграції, одну з головних у цій виборчій кампанії.

Але, навіть втративши динаміку, АПС є такою сильною, що сформувати без неї уряд буде майже неможливо. "У неї дуже великі шанси увійти в уряд", - вважає австрійський політолог з університету міста Кремс Петер Фільцмаєр (Peter Filzmaier). За його словами, це пов'язано також з тим, що соціал-демократи і консерватори, які зараз входять до складу правлячої коаліції, "у всіх сенсах серйозно посварилися".

Нацистські корені

На відміну від своїх європейських партнерів, таких як "Національний фронт" у Франції, які ніколи не були при владі в центральному уряді, у австрійців такий досвід є. Заснована в 1956 році АПС пройшла шлях від партії махрових нацистів, яку очолював колишній есесівський генерал, до прототипу європейських правих популістів.

АПС двічі входила до коаліційних урядів. Вперше - на початку 1980-х зі соціалістами, коли завдяки ліберальній течії їй вдалося вийти з політичної ізоляції. Вдруге і поки що востаннє - на початку 2000-х років, коли партія на чолі з Йорґом Гайдером (Jörg Haider) сформувала коаліцію з консерваторами. Оскільки АПС була антиєвропейською і дедалі більш ксенофобською, країни ЄС пішли на безпрецедентний крок - оголосили Австрії дипломатичний бойкот, але швидко від нього відмовилися. Гайдер при владі протримався недовго. У 2005 році через його відхід партія пережила розкол, втратила владу в уряді, зберігши вплив лише в регіонах.

Відтоді її очолює 48-річний колишній зубний технік з Відня Гайнц-Крістіан Штрахе (Heinz-Christian Strache), який після виборів може стати віце-канцлером. Він - виходець з простої сім'ї, в молодості обертався у неонацистських колах і паралельно почав кар'єру в АПС. Відомо, що Штрахе брав участь у напіввійськових тренуваннях ультраправих з пневматичною зброєю в лісах. "Грали в пейнтбол", "гріхи молодості", - так він каже про той період свого життя сьогодні.

Антимігрантські ролики в стилі sitcom

Зростання популярності АПС за лідерства Штрахе спостерігачі пояснюють двома причинами - розчаруванням соціал-демократами і консерваторами, які правлять альпійською республікою десятки років, загрузли у скандалах і, на думку багатьох, "забронзовіли", а також наслідками міграційної кризи 2015 року. Австрія разом із Німеччиною прийняла сотні тисяч біженців і мігрантів з переважно мусульманських країн.

Обмеження міграції - головний пункт програми АПС і центральний мотив її рекламних відеороликів. Наприклад, партія зробила міні-серіал в стилі sitcom про "сім'ю Губерів". Сюжет такий: через незамкнені двері в будинок проникають кілька десятків осіб, які незрозуміло звідки взялися, і вони розташовуються там як у себе вдома - хтось читає книгу, хтось слухає музику. Замість того, щоб вигнати непрошених гостей, господар починає їх обслуговувати: "Кому млинці?" Голос за кадром критикує уряд за рішення утримувати мігрантів у збиток австрійцям.

"Ці ролики зроблені дуже майстерно, - зазначає Єва Целеховскі. - Це гумористичне розкладання супротивника з використанням тонко підмічених і смішних аспектів". За її словами, це подобається публіці, що підтверджують півтора мільйона переглядів на YouTube. В цілому, каже Целеховскі, АПС - лідер серед австрійських партій за використанням нових технологій і соціальних мереж. Глава партії Гайнц-Крістіан Штрахе активно використовує Facebook, де у нього 750 тисяч підписників. Правда, за деякими оцінками, значна частина з них - з Німеччини.

Але антимігрантська риторика і "боротьба з ісламізацією" - далеко не єдині теми, з якими АПС йде на вибори. Партія, серед іншого, вимагає прямої демократії як у Швейцарії, коли важливі питання виносяться на референдум, обіцяє зменшити бюрократію і знизити податки.

Поїздки в Крим і договір з "Єдиною Росією"

На міжнародній арені у Австрійської партії свободи імідж "друга Путіна", як і у багатьох інших правопопулістських партій. Контакти з Москвою налагоджував свого часу Гайдер і зараз вони є дуже тісними. Один з тих, хто відповідає за російський напрямок - Йоганн Ґуденус (Johann Gudenus). 41-річний виходець із дворянської сім'ї обіймає посаду віце-мера Відня, добре розмовляє російською і навчався в Москві. У 2014 Ґуденус був одним із "спостерігачів" на референдумі в Криму і хвалив його проведення. Їздять до анексованого Криму також інші політики АПС, які, всупереч європейській позиції, визнають його частиною Росії.

Про можливе пряме чи непряме фінансування Австрійської партії свободи з Росії, як це було з "Національним фронтом", нічого не відомо. В партії це заперечують. Але у співпраці з російськими політиками АПС вийшла на новий рівень, підписавши в кінці 2016 року п'ятирічну угоду "про взаємодію і співпрацю" з "Єдиною Росією". Як писала австрійська преса, сторони серед іншого домовилися співпрацювати у патріотичному вихованні молоді. З російського боку співробітництво курирує заступник секретаря генради ЄР Сергій Железняк, який є фігурантом списку санкцій ЄС. Це не завадило йому відвідати у травні австрійське місто Лінц, де ЄР провела "консультації" з АПС. Железняк побажав партії успіхів на виборах і наголосив, що партія виступає проти політики санкцій.

Єва Целеховскі, співавторка книги "Праві друзі Путіна" про європейських популістів, яка вийшла на початку 2017 року, вважає, що співпраця з "Єдиною Росією" для АПС - "інвестиція в майбутнє" на випадок приходу до влади. "Спочатку вона буде в ізоляції, оскільки це правопопулістська партія, - говорить публіцистка. - Багато західних урядів будуть стримані в контактах, але якщо віце-канцлера з АПС прийме Путін, можливо, це зміниться".

Прихід у владу і скасування санкцій?

Санкції - єдиний пункт, коли у виборчій програмі АПС згадується Росія. У тексті немає прямої вимоги їх скасувати, але в останньому пункті, де йдеться про Європу, сказано, що політика санкцій суперечить нейтралітету Австрії і завдала "масивного збитку" австрійської економіці та сільському господарству. У разі приходу до влади АПС, яка в новому уряді розраховує на посаду міністра закордонних справ, може порушити питання про скасування санкцій ЄС. Оскільки санкції продовжуються щопівроку, теоретично Австрія може їх блокувати. Але Єва Целеховскі у цьому сумнівається і вказує на угорського лідера Віктора Орбана, який, хоч і критикує санкції проти Росії, але не пішов у цьому питанні проти інших країн ЄС.

В цілому експерти відзначають, що Росія не відігравала помітної ролі у виборчій кампанії. Очевидного масштабного втручання, як про це повідомили спецслужби США на виборах президента 2016 року і як того побоювалися в Європі, в Австрії не було, каже Целеховскі. На її думку, Москві це не потрібно, адже й інші партії, в тому числі правлячі, виступають з дуже дружніх Росії позицій.