У 1881 році винахідник Густав Труве проїхав вулицями Парижа на триколісному електровелосипеді. Це був перший у світі транспортний засіб такого типу, і він міг розігнатися до швидкості 12 кілометрів на годину. Дальність їзди складала 12-26 кілометрів. Електродвигун Siemens був встановлений під віссю, а 12-вольтна свинцево-кислотна батарея - перед водієм.

Попередником сучасних тролейбусів був електричний екіпаж Elektromote, який у 1882 році презентував Вернер фон Сіменс у передмісті Берліна Галензе. Транспортний засіб їздив тестовим маршрутом довжиною 540 метрів, а електроенергію отримував від підвісної лінії електропередачі.

Німецький підприємець та винахідник Андреас Флокен (на фото він з дружиною), можливо, створив у 1888 році перший електромобіль у світі. Його автомобіль являв собою екіпаж з колесами великого діаметра, на якому було встановлено електродвигун потужністю 0,7 кіловат. Він обертав задню вісь за допомогою шкіряного ременя.

La Jamais Contente ("Завжди незадоволена") був першим транспортним засобом, який розвинув на дорозі швидкість понад 100 кілометрів на годину. Рекорд швидкості у 1899 році встановив бельгійський інженер та гонщик Каміль Женатці. Електромобіль, який мав вигляд торпеди, рухався завдяки двом електродвигунам загальною потужністю 50 кіловат.

У 1899 році 90 відсотків нью-йоркських таксі були електричними. Того ж року Людвіг Лонер та Фердінанд Порше збудували електромобіль Lohner-Porsche. Щоб збільшіити дальність їзди, 1902 року Порше перетворив його на перший у світі гібридний автомобіль. Цей транспортний засіб мав двигун внутрішнього згоряння, який заряджав батарею. У 1912 році 20 виробників збудували рекордні 33 842 електромобілі.

У 1911 році було винайдено електростартер для двигунів внутрішнього згоряння, ціни на нафту були низькі, а дальність їзди бензинових авто збільшувалася. Близько 1920 року виробництво електромобілів припинилося. За ними збереглася хіба що ніша місцевого вантажного транспорту - електричними були, наприклад, невеликі вантажівки для доставки молока у США та Великобританії.

У 1990-их через Війну у Перській затоці зросли ціни на нафту. Нафтова криза та зростання екологічної свідомості призвели до відродження електромобілів. До їх розробки автовиробників спонукали, зокрема, рішення Каліфорнійської ради з повітряних ресурсів. У 1996-1999 роках General Motors випускав електромобіль EV1.

На початку нового тисячоліття вимоги до викидів були знову послаблені, що стало смертельним ударом для багатьох електромобілів. З 2003 року електричні авто розробляли (або переобладнували) переважно малі незалежні компанії. Наприклад, German E-Cars створює електромобілі на базі Suzuki Splash та Opel Agila B.

У 2006 році американська компанія Tesla презентувала Tesla Roadster - спортивний елетромобіль, який відкрив нові обрії для цього виду автомобілів. Деякі моделі цього авто розганяються до 100 кілометрів на годину лише за 3,7 секунди. Маючи дальність їзди 350 кілометрів та максимальну швидкість 200 кілометрів на годину, це був перший електромобіль, придатний для тривалих подорожей.

Основні німецькі автовиробники вийшли на ринок електромобілів зовсім недавно. З 2013 року продаються Volkswagen E-up! та BMW i3. Вони значно дорожчі, ніж звичайно авто, і мають обмежену дальність їзди. Ці чинники відштовхують багатьох потенційних покупців, тож на електромобілі припадає лише 0,6 відсотка німецького авторинку.

Автовиробники переконані, що за електромобілями майбутнє. VW хоче, щоб на 2025 рік кожен четвертий проданий концерном автомобіль був електричним. VW, Daimler та компанія хочуть скласти конкуренцію Tesla. Очікують, що 2020 року у продаж надійде Porsche Mission E - через 121 рік після випуску першого електромобіля Porsche.