Біло-бакитна емблема на кожному BMW донині нагадує про витоки компанії. Сто років тому, 7 березня 1916 року, було засновано Баварські літакобудівні заводи - Bayerische Flugzeugwerke. Згодом компанію буде перейменовано на Bayerische Motorenwerke (BMW) - Баварські заводи з виробництва двигунів. Символом компанії залишається пропелер.

Восени 1923 року компанія випускає перший мотоцикл - BMW R 32. Успішна прем’єра на Берлінському автосалоні, блискучі показники продажу мотоциклів та перемоги на мотоперегонах яскраво засвідчують, що BMW може будувати не лише прекрасні двигуни для літаків. Донині компанія, будуючи мотоцикли, залишається вірною концепції двоциліндрового опозитного двигуна.

1928 року компанія купує автомобільний завод у місті Айзенах. BMW спершу продовжує ліцензійне виробництво одного британського малолітражного автомобіля. Починаючи від 1932 року, з'являються власні моделі. Приміром, модель 303 з її характерною решіткою радіатора.

Перші роки роботи компанії тісно пов’язані з військово-промисловим комплексом. І в роки Першої, і Другої світової війни BMW виробляє насамперед двигуни для військових літаків. У роки Другої світової війни на заводах BMW були задіяні близько 25 тисяч примусових робітників та в’язнів концтаборів. Декількома десятиліттями пізніше концерн визнав свою відповідальність за минуле і виплатив компенсації.

По завершенні війни 1945 року BMW втратив свій завод у східнонімецькому Айзенаху. У Мюнхені, де раніше ніколи не виробляли автомобілі, компанія поступово налагоджує виробництво мотоциклів, а згодом і автомобілів. 1952 світ побачив BMW 501 - автомобіль класу "люкс", який через його вигадливі форми прозвали "барочним янголом".

Виробництво великих лімузинів настільки затратне, що BMW зазнає близько чотирьох тисяч євро збитків з кожного проданого авто. Мюнхенці роблять висновки і 1955 року запускають виробництво малолітражки Isetta за італійською ліцензією. Але і цей крок не зміг виправити ситуацію: фінансова криза компанії загострюється.

1959 року BMW перебуває за крок до банкрутства. Компанію хоче купити конкурент Daimler. В останній момент за санацію BMW береться промисловець Герберт Квандт. Це - початок історії успіху. Спадкоємці Квандта - Штефан Квандт і Сузанне Клаттен (на фото разом з їхньою померлою 2015 року матір'ю) разом володіють 47 відсотками акцій. У грошовому еквіваленті це близько 30 мільярдів євро.

1961 року компанія нарешті пропонує автомобілістам сучасний автомобіль середнього класу - BMW 1500. Після деяких труднощів на старті ця модель стає надзвичайно успішною. Невдовзі модельний ряд поповнюється спорідненими 1600, 1800 і 2000. Закріпитися серед лідерів ринку вдалося із виходом моделей "нуль-два" - 1602, 1802, 2002, 2002ti/tii.

Найуспішнішою в історії BMW є розпочата 1975 року третя серія. Вже 1981 року мільйонний екземпляр сходить з конвеєра. 2012 року з'явилось вже шосте покоління цієї серії, сьоме заплановане на 2018 рік. Майже кожне четверте авто, вироблене на заводах BMW, належить до третьої серії.

1973 року BMW відкриває у Мюнхені нову штаб-квартиру - "чотирициліндровик". Донині ця будівля є одним із символів столиці Баварії. У 1970-80-х роках концерн стає одним зі світових концернів, що динамічно розвиваються. Нині баварці вже мають 25 заводів у 14 країнах, на яких працюють більше ста тисяч робітників.

Аби закріпити експансію, мюнхенці 1994 року купують британську Rover Group. Утім, 2000 року BMW довелося знову продати цей актив - з чималими збитками. У складі баварського концерну залишається лише марка Mini, яка, починаючи від 2001 року, святкує успішний камбек. З 2003 року під егідою BMW випускаються й елітні моделі Rolls-Royce.

У царині електромобілів BMW є одним з лідерів новацій завдяки кузовам з карбону та вдалій моделі i3. Це - шанс для баварських електромобілів. У таких містах, як Осло, Пекін та Лондон, автомобілям з двигунами внутрішнього згорання обмежено в'їзд до центру. Натомість у BMW можуть виникнути труднощі з попитом після "дизельного" скандалу з Volkswagen. Кожне третє авто BMW має дизельний двигун.

А він все їде та їде... З конвеєра зійшов 21 мільйон таких автомобілів. "Жук" - найвідоміше авто в світі. З 1938 до 2003 року цю модель випускали лише з незначними варіаціями у дизайні. Нерідко ця машина з'являлася і на кіноекрані.

Те, що ці часто яскраво розмальовані бусики стали символом для цілого покоління хіпі, VW спочатку не дуже подобалося через іміджеві міркування. Але на виробництві це не позначилося: VW продав понад 10 мільйонів своїх мікроавтобусів, 1,8 мільйона - моделі T1. Вони теж нерідко з'являлися в кіно, але в ролях другого плану.

Цей триколісний аеродинамічний міні-кар, що розганявся до швидкості 90 км/г, яскраво нагадує про авіаційне минуле виробника Messerschmidt. Колись на баварському заводі Messerschmidt випускали літаки, але після Другої світової війни цехи спорожніли. Та автомобільна історія Messerschmidt була нетривалою - вже з 1956-го року підприємство знову сфокусувалося на літаковиробництві.

Назвисько "крила чайки" цей автомобіль отримав за свої виразні двері. З цією моделлю Mercedes 1952-го року неочікувано повернувся до виробництва спортивних легких автомобілів. Після перемоги на автоперегонах 24 години Ле-Мана та у Мексиканських дорожніх автоперегонах автовиробник вирішив налагодити серійне виробництво.

За загальним визнанням, ця модель хоч і не потягла на гоночну, але між 1955 та 1962 роками сприяла фінансовому успіхові BMW. Доступна за ціною та практична Isseta мала перероблений двигун від мотоцикла. Для економії місця водій потрапляв всередину через передні двері, де містилося і кермо.

Ще один культовий мікромобіль - Гогго, який отримав свою назву на честь онука глави фірми Hans Glas GmbH. У цьому автомобілі могли розміститися водій та троє пасажирів. Принаймні в теорії, адже на 1,60 метрах сильно не розгуляєшся. Особливої популярності ці машини набули через те, що ними могли користуватися володарі прав на керування мотоциклом.

Ця модель із 50-річною історією випуску теж належить до найулюбленіших і найбільш упізнаваних. Великі фари та модернізований під потреби швидкісного руху кузов відразу впадають в очі.

Телефон, кондиціонер та холодильник: 600-й Мерседес був справді люксовим лімузином 1960-их і 1970-их. Список його відомих пасажирів нескінчений: на цьому лімузині пересувалися Папа Римський, генсек КПРС Леонід Брежнєв, Джон Леннон та Елізабет Тейлор. Але для уряду ФРН він виявився занадто дорогим. Тож його лише винаймали під потреби офіційних візитів.

Ця східнонімецька легенда, своєрідний аналог західнонімецького "жука" - дешевий у виробництві автомобіль для мас. На німецьких дорогах і досі можна зустріти близько 33 тисяч цих НДРівських олдтаймерів. За одну ніч вони зажили слави і на Заході, коли під оплески та сльози малолітражки одна за одною перетинали німецько-німецький кордон після падіння Берлінського муру.

"Байдуже лімузин, комбі чи купе - найсексуальніше авто це Kadett B", співав колись німецький панк-гурт WIZO. Понад 2,7 мільйона проданих автомобілів цієї моделі забезпечили йому місце у списку легенд німецької автоіндустрії. Opel ще до своїх конкурентів з VW почав рекламувати цю модель архипростим гаслом "Авто".

Цей автомобіль, названий на честь фортеці Вартбург в східнонімецькому місті Айзенах, був експортним обличчям Німецької Демократичної Республіки. Їх продавали в Угорщину і навіть у Великобританію. Натомість у Західній Німеччині машина користувалась нульовим попитом - це була в тому числі й політична позиція західнонімецьких громадян.

Автомобіль NSU Ro 80 вперше був обладнаний роторним бензиновим двигуном, відомим також як "двигун Ванкеля", названий на честь винахідника Фелікса Ванкеля. За свою сучасність ця модель навіть отримала звання "Автомобіль року". Але недостатні тестування моделі далися незабаром взнаки: виробникові довелося проводити масові заміну несправних двигунів, а модель згодом безславно зняли з виробництва.

Вельми простий з вигляду седан серії 8 був водночас і найшвидшим. Він міг розганятися до швидкості 130 км/год. До 1972 року, коли з конвеєра вийшов останній автомобіль цієї моделі, його володарями стали понад 1,9 мільйона автолюбителів. І досі це один з улюбленців автоколекціонерів.

"Краще тільки літати" - під таким гаслом німецький Opel рекламував свою відповідь американським маслкарам. І справді, ця модель - мрія автолюбителя, а його дизайн чимось нагадував контури пляшки Кока-Коли, що оцінили й у самих США. Автомобіль реалізовувався за ціною 10 тисяч німецьких марок.

Цей задньопровідний задньомоторний позашляховик спочатку розроблявся для потреб західнонімецького Бундесверу, але виявився популярним серед молоді й навіть отримав назвисько "кур'єрський". Його спартанський салон пропонував мінімум комфорту, але водіям він полюбився через складний дах, що перетворював його у кабріолет. Помітили його і на ринку США.

Взагалі цю модель планували як спортивне авто середнього класу. Але цей автомобіль відразу ж здобув популярність серед молодих хуліганів. Яких тільки анекдотів не розповідали про цю машину та її не дуже культурних водіїв! 1991 року режисер Бернд Айхінґер увічнив цю машину в комедії "Манта манта". У другій ролі знімався ніхто інший, як Тіль Швайгер.

Здається ця модель була на ринку завжди, але насправді вперше з'явилась тільки 1974 року. Автомобіль вважають законним наступником "жука" - дуже спортивний та заощадливий як для компактної машини. А в часи нафтової кризи 1970-их ощадливість - вагомий аргумент. Його популярність навіть перевершила очікування виробника. Кабріолет-версію цієї моделі ніжно називали "кошиком з полуницею".

Модель зі системою повного приводу для кращого маректингу вирішили назвати італійським словом Quattro. За чотири роки з'явилась і дещо модифікована спортивна версія Quattro Sport. З конвеєра їх зійшло лише 220 штук - справжня колекційна модель. Оригінальна ж модель вийшла у кількості 11 тисяч одиниць.