DW: Пане Вестергойс, цього понеділка, 17 липня, неподалік аеропорту "Схіпхол" неподалік Амстердамі урочисто відкривається створений Вами пам'ятник жертвам рейсу MH17. Що особисто Вас змусило створити цей меморіал?

Роналд А. Вестергойс: У день нападу (на літак, - Ред.) я перебував у Шанхаї, де я маю студію. Новина про цей жахливий терористичний напад настільки мене зачепила, що через два дні я вирішив відобразити це в мистецтві. Мій безпосередній особистий мотив полягає в тому, що я сам кілька разів на місяць літаю літаками. Я проводжу в літаках багато часу. І мені одразу було зрозуміло, що таке може трапитися з кожним. Саме тому я відчув потребу зайнятися цією темою.

Як Ви наблизились до теми? З якими думками?

Я хотів створити місце, в якому люди зможуть пережити своє горе, але водночас - знайти надію. Під час роботи над проектом у мене перед очима були три різні приклади. Перший - пам'ятник на амстердамській площі Дам. Він для мене символізує національну єдність. Він уславлює цю єдність, і це дуже важлива риса. Другий приклад – Меморіал жертвам Голокосту в Берліні. Йдеться про абстрактну скульптуру, і саме завдяки цьому можна відчути внутрішню напругу - навіть коли зовсім нічого не знати про Голокост. Третій приклад - Меморіал ветеранів в'єтнамської війни у Вашингтоні. Списки імен дуже переконливі.

Ці три елементи я хотів ретранслювати у своїй скульптурі. Я спроектував склепінну сталеву стіну 16 метрів завдовжки і чотири метри заввишки. З мого погляду, вона символізує втрату і спричинений нею біль. Перед цією стіною знаходиться ще одна скульптура, яка символізує згасле життя. На ній вигравірувано імена всіх жертв. Коли подивитися на цю скульптуру, вона схожа на спрямоване в небо око. Таким чином я хотів установити зв'язок між живими і мертвими на небі.

Жертви більшістю походять із Нідерландів, але також із інших країн. Чи йдеться вам про те, аби цей меморіал виражав загальнолюдський біль, який не знає кордонів?

Так. Йдеться про міжнародний пам'ятник. Я створив його, передусім, для родичів жертв. Та якщо хтось опиниться на цьому місці через 50 або 100 років, скультура має і йому дати змогу усвідомити цю жахливу подію.

Ви використали особливу сталь для цього пам'ятника. Чому?

Коли дощить, ця сталь змінює кольори. Таким чином я хотів також у різний спосіб, з різними відтінками передати скорботу. Крім того, сталь із часом руйнується, зникає. Таким чином я хотів передати біль утрати. Це, звісно, передусім, у метафоричному сенсі. Адже ця насправді сталь настільки товста, що стоятиме тут навіть через 500 років.

Що, на Вашу думку, можуть відчути на місці меморіалу родичі? Чи здатні Ви їм домогти подолати біль?

Я поговорив із багатьма родичами жертв. Але я би не стверджував, що пам'ятник міг би комусь допомогти. Гадаю, йдеться про дві речі: по-перше, сподіваюсь, що родичі колись дізнаються, що насправді відбулось і хто випустив ракету. А по-друге, біля цього пам'ятника вони матимуть трохи спокою і зможуть побути зі своєю скорботою. Можливо, вони знайдуть у цьому місці певну втіху. Пам'ятник у понеділок, 17 липня, урочисто відкриває король (король Нідерландів Віллем-Александер – Ред.), рівно через три роки після збиття.  Можливо, у родичів таким чином з'явиться місце, до якого вони можуть піти.

Чим є 17 липня 2014 у колективній свідомості нідерландців? Чи залишив цей день слід?

Так, звісно. Було 200 нідерландських жертв. Тож цей намах зачіпає 60 відсотків усього населення Нідерландів. 60 відсотків нідерландців знають безпосередньо або опосередковано когось, хто сидів у цьому літаку. Коли було повернуто тіла, і нідерландці побачили всі ці катафалки, уздовж вулиць вийшло дуже багато людей. Для нас, нідерландців, ця дата - наше 11 вересня 2001 року. Коли з людьми говорять про 11 вересня, кожен може пригадати, де він був, що їв, де вперше почув цю новини. Для нідерландців те саме із літаком MH17. Кожен нідерландець пам'ятає цей день. Він дуже глибоко вкорінився у нашій свідомості.

Роналд А. Вестергойс - нідерландський митець, відомий передусім скульптурами у публічних місцях.