Deutsche Welle: На якій стадії нині знаходяться справи українських моряків, захоплених 25 листопада прикордонниками РФ на суднах військово-морського флоту України неподалік Керченської протоки?

Микола Полозов: Зараз справа знаходиться у провадженні слідчого управління Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії. Спочатку справу розслідувало кримське управління ФСБ, але пізніше, на початку грудня, її передали до центрального апарату. Моряки ж були перевезені до Москви. Усіх - 24 особи - звинувачують у незаконному перетині державного кордону групою осіб. Раніше Київський районний суд Сімферополя і Керченський міський суд обрали для них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці.

Крім 22-х моряків, захоплені двоє офіцерів Служби безпеки України. Чи є якась різниця у тому, як із ними обходяться?

Ставлення з боку російської влади однакове до всіх. Від самого початку фізичного насильства до них ніхто не застосовував. Затримання було жорстким, але після нього до моряків не застосовували такої практики, про яку ми знаємо щодо інших українських політв'язнів, які часто піддавались тортурам. Так, на них чинився психологічний тиск. Відразу після затримання їх намагалися дезорієнтувати, вимагали, щоб вони щось розповіли на камеру. Навіть після переведення до Москви до них приходили - й у "Лефортово", й у "Матросскую тишину" (слідчі ізолятори в Москві - Ред.) - оперативні співробітники ФСБ, проводили з ними неформальні розмови, пропонували визнати вину, обмовити себе або надати свідчення проти інших. Але адвокати нашої команди проінструктували кожного моряка, як необхідно поводитися і при спілкуванні з оперативниками без адвоката, і при проведенні так званої внутрішньокамерної обробки, коли використовується інший ув'язнений, аби здійснювати психологічний тиск.

Ви вимагали застосувати до захоплених українських моряків Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими. Що дозволяє розглядати їх саму у такому статусі?

Женевською конвенцією передбачається наступне: підставою для її застосування є збройний конфлікт. Те, що відбулося 25 листопада у Чорному морі неподалік від Керченської протоки, було актом агресії з боку російських військовослужбовців, співробітників прикордонної служби ФСБ, які на декількох кораблях здійснили тривалу атаку на українські судна. Тобто стався збройний конфлікт, під час якого комбатанти - люди, які мають перелік певних ознак, військовослужбовці у формі, зі зброєю, з субординацією тощо, - були захоплені та позбавлені волі. При цьому не вимагається офіційне оголошення війни. У конвенції навіть міститься уточнення, що одна з країн може не визнавати факт конфлікту чи війни.

Утім Москва відмовляється визнавати моряків військовополоненими. В юридичному плані чим це загрожує Російській Федерації?

Справа моряків матиме продовження у міжнародних судових інстанціях. Крім Європейського суду з прав людини, Міжнародного суду ООН, я не виключаю, що це може слугувати підставою для подальшого міжнародного воєнного трибуналу, оскільки Російська Федерація у даному випадку порушила правила і звичаї ведення війни. Але поки що говорити про це зарано. Ці процеси не дуже швидко відбуваються, але всі підстави для воєнного трибуналу, безсумнівно, є.

Уповноважена українського парламенту з прав людини Людмила Денісова заявила про підготовку касацій щодо рішень російських судів. Чи мають, на вашу думку, ці касаційні скарги шанси на успіх?

За п'ять років з того часу, як російська влада почала захоплювати громадян України, ми могли на десятках вироків упевнитися у тому, що жодного суду у сенсі незалежного та справедливого ухвалення рішень у Росії не існує. Тобто рішення щодо українських політв'язнів ухвалюються виконавчою владою на політичному рівні. Але існує певний процедурний момент. Для звернення у Європейський суд з прав людини нам необхідно пройти усі судові інстанції: суди першої інстанції, які відбулися у Криму, і суди  апеляційної та для тих, у кого рішення набули законної сили, касаційної інстанцій. Отримавши два судових акти, ми зможемо подати відповідні скарги у Європейський суд з прав людини.

Однак стадію апеляції пройшли справи лише частини українських моряків, чи не так?

Так, справи 20-ти моряків пройшли станом на сьогодні і першу, і другу інстанції. Щодо чотирьох адвокати, які були у них на першому етапі, до вступу нашої команди у справу, не виконали належним чином свої обов'язки, не подали протягом трьох днів скарги, як того вимагає закон. Тож постанови судів першої інстанції щодо чотирьох моряків набули законної сили. Тому зараз наші адвокати готують касаційні скарги.

Що відомо про стан поранених моряків?

Поранені були троє моряків, які перебували на малому артилерійському катері "Бердянськ", що зазнав вогневої атаки, і зараз перебувають у Москві, у слідчому ізоляторі "Матросская тишина", оскільки там є лікарня, якої у "Лефортово" немає. Двоє поранені не дуже сильно, у одного більш тяжкі ушкодження. Але зараз їхньому життю та здоров'ю нічого не загрожує. Згідно з даними адвокатів, які змогли відвідати цих моряків, та відповідно до слів самих моряків, відомо, що їм надається медична допомога і стан їхнього здоров'я покращується. Однак ми чекаємо на офіційні документи від російської влади.

Чи є шанс на обмін моряків або на їх звільнення під іншим приводом до закінчення всіх слідчих та судових дій?

Безумовно, питання долі моряків не залежить ні від слідства, ні від суду. Рішення лежить у площині ухвалення політичних рішень Кремлем і особисто президентом Росії Володимиром Путіним. Якщо будуть створені такі умови, за яких російська влада дозріє до ухвалення позитивного рішення щодо звільнення моряків, то це рішення не обумовлюватиметься жодними процесуальними діями. Вже був прецедент, коли українські та російські прикордонникипотрапили на територію сусідніх держав: російські - в Україну, українські - в Росію. Були відкриті відповідні кримінальні справи, але до вироку ці люди повернулися назад в результаті політичного рішення. Тому тут я не бачу жодних перепон, окрім того, що у цьому випадку усе залежить від Кремля.