У ніч на 24 лютого Донецьк знову лихоманило від обстрілів. ЗМІ самопроголошеної "ДНР" повідомляють про обстріли українськими військовими житлових районів Донецька. Українські масмедіа пишуть про злочини бойовиків, які провокують зіткнення і обстрілюють позиції Збройних сил України. Утім, тези не нові - їх чути уже понад півтора року.

Здавалося б, шанс на перемир'я, а відтак і спокій та повернення до мирного життя на Донбасі, рік тому дали мінські домовленості. Але: сьогодні вибухи стають дедалі потужнішими, а стрілянина лунає частіше. Місія ОБСЄ надає звіти про порушення обома сторонами конфлікту домовленостей про відведення важкого озброєння. Мирні мешканці Донецька, які півтора роки знаходяться під обстрілами, схильні думати, що продовження конфлікту вигідне обом сторонам. При цьому ніхто не знає, що буде завтра. "Можемо загинути або померти, так і не побачивши, чим це все закінчиться. Що буде з Донбасом, що буде з Донецьком, що буде з нашими онуками?" - кажуть літні донеччани.

Механізми захисту людей відсутні

На усі болючі питання відповіді немає ані у самих мешканців неконтрольованих Україною територій, ані в української влади, кажуть активісти громадських організацій, які опікуються вимушеними переселенцями з Донбасу. "Плану повернення Донбасу наразі не має жоден. Так само і у людей, які там залишилися, немає розуміння, що станеться завтра, через рік або навіть через п'ять років", - каже у спілкуванні з DW експерт Коаліції патріотичних сил Донбасу Тетяна Дурнєва. "Утім, ми виходимо з того, що не чекаючи на фактичне повернення територій Донбасу Україні, уже сьогодні потрібно розробити державну програму реінтеграції мешканців непідконтрольних територій", - наголошує активістка.

Вона зазначила, що громадські ініціативи з цих питань вперше були представлені на парламентських слуханнях, які відбулися 17 лютого за ініціативи Комітету Верховної Ради з питань прав людини. Йдеться про недопущення будь-якої дискримінації громадян, які наразі забезпечують життєздатність міста, працюють у комунальних службах чи, наприклад, у лікарнях. Потрібно так само визначити механізми таких важливих практичних питань, як нарахування пенсій, збереження трудового стажу, заміни документів, отриманих громадянами у той час, коли органи державної влади України там не працювали, каже Дурнєва.

Напівлегальне існування

Наразі ж усі ці питання зависли в повітрі, а відсутність конкретних механізмів примушує мешканців неконтрольованих територій порушувати закони і вдаватись до хабарництва, зазначає активістка. За оформлення української пенсії для мешканців непідконтрольних територій посередники беруть дві тисячі гривень, а український паспорт в Донецьку можна "купити" через ті ж самі посередницькі контори за три тисячі гривень. Хоча всі ці послуги - згідно з українським законодавством - безкоштовні, і мешканці Донеччини мають право отримувати всі необхідні українські документи у відповідних державних органах. Навіть свідоцтво про народження дитини можна через суд отримати за один день, запевнили DW в українських РАЦСах.

Ті ж, хто не наважується самостійно під обстрілами перетинати лінію розмежування і не має можливості платити тисячі гривень за українські документи, отримують "днрівські". Утім, поки що це не масштабне явище, принаймні у Донецьку, де нині мешкає близько 800 тисяч людей. "Зараз йдеться начебто про те, що скоро з'явиться і паспорт "ДНР". Але, наприклад, у нашій школі, 90 відсотків старшокласників змогли отримати українські паспорти. Хто як - хто самостійно, хто через посередників", - зазначила у приватній розмові з DW одна з директорів донецьких шкіл.

Як тепер буде?

А взагалі, навіть на рівні керівництва сфери освіти ніхто не має інформації про те, що буде далі, каже співрозмовниця. Дедалі більше "днр-держслужбовців" розповідають про посилення тотального залякування. "Нам заявили, що згідно з розпорядженням мінсоцполітики "ДНР" нам заборонено виїжджати на територію України", - розповіла одна зі співробітниць соціальної сфери. Утім, самого розпорядження поки ніхто не бачив, а причини його появи, як і справжності цієї інформації, ніхто не надає. "Гадаємо самі і не знаємо, як тепер бути і до кого апелювати?" - каже жінка.

Реальна ситуація складається таким чином, що за мешканців неконтрольованих територій несуть відповідальність ті органи влади, які там вже створені, каже в спілкуванні з DW позаштатний помічник міністра соціальної політики України, координатор волонтерської організації "Краматорськ SOS" Олександр Ворошоков.

Він визнає, наразі діє багато громадських ініціатив із захисту прав мешканців непідконтрольних територій, які є громадянами України. Однак усі ці права декларативні, каже Ворошков. "Ну, хто наразі може забезпечити законодавчо чи право на житло, чи надати гарантію безпеки в зоні конфлікту? В уряду не має не те що стратегії повернення Донбасу, навіть розуміння того, що робити зі зруйнованим житлом. Ці питання навіть не обговорюються", - каже Ворошков.

Немає розуміння - немає дій

З одного боку, посилюються настрої, що проблеми мешканців Донбасу вже не мають турбувати українське суспільство, каже Дурнєва. "Таке, обивательське, мовляв, самі того хотіли, так їм і треба", - каже співрозмовниця. А з іншого боку, питання реінтеграції мешканців непідконтрольних територій - це завдання, з яким суспільство ніколи раніше не стикалося, і тепер важко знайти якесь дієве рішення.

"Уряд не знає, що робити, він, начебто, заморозився від усвідомлення розміру проблеми, а тому наразі проявляє повну пасивність до громадських ініціатив з цього приводу. Між тим за лінією розмежування підростають діти, які через залякування вже бояться їхати в Україну, зазначає активістка.