DW: Пані Подибайло, останнім часом надходять повідомлення про загострення ситуації в напрямку Маріуполя. А наскільки відчутне диханні війни в самому місті?

Марія Подибайло: Я живу у Східному мікрорайоні Маріуполя (цей мікрорайон потрапив під обстріл з боку проросійських бойовиків 24 січня 2015 року. Внаслідок обстрілу тоді загинула 31 людина і 117 було поранено. - Ред.). Звідси найближче до українських позицій під Маріуполем - Широкине, Талаківка, Павлополь, де нині не спокійно. А до Водяного, де зараз найзапекліше, від нас взагалі лише сім кілометрів. То ми звідси бачимо по рівнині спалахи, відчуваємо, як дрижать вікна та стіни будинків, коли точаться бойові дії. Причому вибухи чуємо не тільки ми, у Східному мікрорайоні, але і все місто. Бувають окремі дні, коли тихо. А так, нове загострення бойових дій мешканці Маріуполя відчувають з 9 жовтня. Крім того, ми як волонтери багато спілкуємось з військовими і знаємо від них достовірно про обстановку на українських позиціях навколо Маріуполя.

Активісти Вашої організації беруть участь у мітингах проти відведення українських військ. До речі, заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука розкритикував тих, хто виступає проти розведення військ на Донбасі. А яка загальна картина настроїв в місті щодо цього питання?

Ми чули заяву Туки, і вона дуже образливо звучить. В нас по Донецькому напрямку  -  це одна ділянка Богданівка - Петрівське, де відбулося розведення. Не в Маріуполі, але поряд із Маріуполем. Військові нам кажуть, начебто немає загрози, адже вони відходять не набагато. Там розведення по полю. І ми не залишаємо жодних населених пунктів у сірій зоні. Але це негативний психологічний настрій, ми відступаємо зі своєї землі. Тому ми - проти і тому організовуємо мітинги протесту. Оскільки відчуваємо, сьогодні відвели на кілометр, а завтра на - 25 кілометрів. І тоді фактично Маріупольопиниться в сірій зоні.

Відступ, на нашу думку, означає, що ці позиції  відразу займаються. Не важливо, в кого там який рівень патріотизму, але здебільшого люди проти розведення військ. Усі розуміють, поки хлопці беруть на себе удар поза містом, де вони стоять на позиціях, це можливість для самих маріупольців більш-менш спокійно себе почувати. Я, зокрема, не знаю жодного випадку, коли б хтось чітко підтримував відведення українських військ. Адже ОБСЄ нас захищати не буде. Тому ми кричимо - нам потрібна українська армія.

До речі, Ваша організація допомагає військовим. Скільки волонтерів працює разом з Вами? Чим Ви ще опікуєтесь? 

Наша допомога носить сезонний характер. Зараз - це ліки, оскільки багато застудних хвороб. Так само передаємо військовим буржуйки, теплий одяг, взуття. Поки влада ще досить повільно ці потреби забезпечує. Нас підтримують сотні людей. Але ми не фіксуємо членство. Є різний рівень активності - хтось перераховує кошти, хтось допомагає переселенцям, хтось бере участь в акціях та святах.

Наша організація народжувалася за часів Майдану. Разом із студентами ми вийшли на його підтримку і організували тут в Маріуполі свій невеличкий Майдан. Після Криму місцева влада тут, представлена Партією регіонів, розхитувала протистояння в суспільстві. Як в кожному індустріальному місті на сході України - поведінка більшості тут залежить від керівництва великих підприємств, яке здебільшого й уособлює в собі місцеву владу. А громадської активності фактично не було. І ми тоді вирішили стати тією громадською силою, яка взялася згрупувати навколо себе всі патріотичні сили Маріуполя, коли виникла загроза війни.

 Які зараз настрої в Маріуполі? До кого схиляються політичні симпатії мешканців?

"ДНР" в Маріуполі не хоче ніхто - це домінуючий настрій. Усі знають, чим це обернулося для мешканців територій, що розташовані в кількох кілометрах від нас. Утім, на мітингах за чи проти декомунізації люди справді дуже часто висловлюють симпатії до Росії і до Путіна. Лунають думки, що це не Росія винна у війні. Кажуть - це олігархи між собою воюють. І це дуже поширене ставлення. Але, як політолог, я зауважу, що потрібно також враховувати, що на сході України населення в принципі конформістське. Для них дуже важливо, якої позиції дотримується сильний, яка є риторика місцевої влади, керівників підприємств. Люди тут пристають на ту позицію, яку висловлює той, хто має реальний вплив у регіоні. Влада в Маріуполі - це фактично представники заводів Метінвесту (входить до складу фінансово-промислової групи СКМ Ріната Ахметова. - Ред.).

За політичною ознакою у міській раді левова частка - "Опозиційний блок", де переважно колишні регіонали. Але члени цього блоку нині дуже обережно поводяться з проросійською риторикою, оскільки до деяких з них чимало питань щодо розхитування ситуації в 2014-му. І саме від позиції влади дуже залежить, чи кричатимуть люди тут - за Путіна, чи - за Україну. Водночас і в громадському суспільстві Маріуполя, народженого війною, вже є своя впливова роль. Тому ми, громадські активісти, дуже пильно слідкуємо за риторикою влади й контролюємо її дії.

Марія Подибайло - викладачка кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Маріупольського державного університету, очільниця волонтерської громадської  організації "Новий Маріуполь".