Deutsche Welle: Що Вас привело на Євромайдан?

Станіслав Федорчук: Те саме, що і раніше спонукало брати участь в акціях мирного протесту "Україна без Кучми чи Майдані 2004-го року. Це - небажання миритися з несправедливістю політичного режиму і, звичайно, кричущі на весь світ кадри з побиттям молодих людей "Беркутом". Ми намагаємося відкрити очі на узурпацію влади однією сім'єю президента та його оточенням, ганебний результат економічної та соціальної політики. Ми створюємо і поширюємо листівки, влаштовуємо Євромарші вулицями міста. Сподіваюся, вдасться продовжити життя нашого Євромайдану в Донецьку концертами відомих українських музичних гуртів та цікавими лекціями від запрошених науковців, поетів і письменників.

- Які особливості у Євромайдану в Донецьку та загалом на Сході України ?

Це наймасовіша акція протесту як за чисельністю, так і за своєю тривалістю в Донецькій області. Люди, що збираються на Євромайдані не були раніше знайомими, хоча буває так, що приходять на Євромайдан разом з усією родиною: дітьми, друзями та знайомими. Це окрема гордість і окраса нашого Євромайдану - бачити спільними людей, що прямо на очах стають політичною нацією, без огляду на національність, мову спілкування чи політичні вподобання. Це люди, які ніколи раніше не солідаризувалися, а тепер ми можемо сказати, що громадянське суспільство нарешті проявило себе на Сході. І для мене це радісна несподіванка.

- Чи відчувають активісти тиск з боку влади?

Майже кожна публічна подія більш-менш масового характеру супроводжується "тітушками", які час від часу чинять хуліганські дії. Персональний тиск чинився на одного з активістів Євромайдану - Євгена Насадюка. Крім того, 31 грудня о 8-ій ранку податкова міліція викликала на допити фермерів Маріїнського району Донецької області, після того як вони публічно перерахували кошти на підтримку Євромайдану в Києві і відправили свою продукцію демонстрантам.

- А яке ставлення до Євромайдану серед пересічних донеччан, випадкових перехожих?

Дуже неоднорідне. Є прихильники придушування мирних протестів, є такі, що повторюють слова лояльних до влади ЗМІ, й не більше. Але ми зустрічаємо не тільки співчуття, а й реальну підтримку. Коли відбуваються Євромарші вулицями Донецька, ледь не кожна десята або двадцята машина сигналить на підтримку ходи. Для себе я би бачив наступну пропорцію: третина донеччан лишається цілком байдужою до подій на Євромайдані, близько третини ретранслює доволі агресивні меседжі Партії регіонів, а от решта у стані пошуку відповідей. Несподівано для себе я відкриваю майже щодня нових людей, які приходять підтримати Євромайдан в Донецьку.

- Чи не розчаровані Ви відсутністю конкретних результатів?

На щастя, ми маємо ситуацію, коли кількість активних громадян та активістів, які підтримують Євромайдани, здатна суттєво впливати на позиції опозиційних партій. Тому, якими б вони не були, сильними чи слабкими, вони перетворюються на інструменти громадянського суспільства. Саме внаслідок цієї тісної, іноді і не безхмарної, проте – взаємодії. Розчарування – це виправдання для тих, хто лишається вдома, не виходячи на Євромайдан у своєму місті. Ми стали на довгий шлях перетворень, які починаються в свідомості.