Deutsche Welle: Пане Гуґ, якою є нинішня ситуація з безпекою у Східній Україні?

Александер Гуґ: За останні два-три дні ми побачили багато порушень режиму припинення вогню. Так само, як тиждень тому. У квітні, до прикладу, ми нарахували до 10 тисяч випадків порушення "режиму тиші" щотижня. Ситуацію можна описати як дуже непередбачувану. І причина полягає в тому, що залишається ризик зіткнень на лінії розмежування. Адже важке озброєння, яке мали відвести від неї, досі знаходиться там. Той факт, що сторони конфлікту підходять ближче одна до одної, і спричиняє напруженість. Це те, що ми бачимо щодня.

На територіях, які моніторить ОБСЄ та інші іноземні спостерігачі, відбуваються викрадення людей, люди зникають і в регіоні конфлікту на Сході Україні. Чи може моніторингова місія ОБСЄ ефективно продовжувати свою роботу за таких умов?

Робота спостерігача у зоні конфлікту, у зоні з високою інтенсивністю подій, насправді дуже складна. Лише два тижні тому одного з наших українських колег викрали у місцевості, не підконтрольній урядові. Ми витратили 30 годин, щоб витягти його звідти і повернути до нас.

У нас потужна присутність на територіях, які не контролює український уряд. Із самого початку конфлікту ми постійно присутні у таких містах як Горлівка, Дебальцеве, а також у Луганську і Донецьку. Наші співробітники добре підготовлені та споряджені, щоб працювати з викликами такого штибу. Проте перешкоди, які влаштовують нам у роботі, часто дуже заважають та зменшують нашу спроможність об'єктивно доповідати про ситуацію.

Поясніть, будь ласка, щодо цих "перешкод". Із якими ще перепонами, окрім згаданих Вами викрадень, стикається Ваша команда?

Вони проявляються по-різному. У нас обмежена можливість переміщень, нас зупиняють на контрольно-пропускних пунктах чи посеред патрульного виїзду. Нас зупиняють озброєні чоловіки на територіях, не підконтрольних українському урядові, рідше - на підконтрольних Україні територіях.

У наші технології також втручаються. Наші неозброєні безпілотники збивають, роботі встановлених нами камер спостереження заважають. Усе це відбувається постійно, ми регулярно закликаємо сторони припинити такі втручання, а також розслідувати їх. Тому що це не лише порушення мінських угод, це порушення і нашого мандату, наданого нам 57 країнами-членами ОБСЄ, у тому числі Російською Федерацією та Україною.

Мінські угоди мали би сприяти стабілізації в регіоні та мирному вирішенню конфлікту. Чи змогли ці домовленості покращити гуманітарну ситуацію у Східній Україні?

Звісно, мінські положення також охоплюють гуманітарний аспект. Найбільше від цього майже дворічного конфлікту страждає саме мирне населення регіону. У межах "Мінська" створена робоча група, яка опікується саме цим аспектом. І моніторингова місія ОБСЄ на місці сприяє закріпленню "режиму тиші", щоб відновити критично важливу для населення інфраструктуру, аби забезпечити людям з обох боків доступ до води, газу та електропостачання.

Що, власне, може зробити Ваша моніторингова місія, щоб розв'язати конфлікт? Що має бути зроблено, щоб вирішити його мирним шляхом?

"Мінськ" є платформою, на якій може бути знайдене це рішення. І дуже важливо, щоб положення мінських угод і надалі виконувались, щоб покроково втілювались в життя ті невеликі заходи, передбачені узгодженою обома сторонами схемою. Місія ОБСЄ і далі підтримуватиме цей процес. Але прогрес залежить від сторін. Від тих, хто взяв на себе зобов'язання спостерігати за виконанням механізмів, включно із нормандським форматом, залежить застосовування політичного тиску для того, щоб положення угод були втілені в життя.