Юрист та правозахисник, випускниця Кембриджського університету Альона Шкрум пройшла до Верховної Ради під номером 5 у виборчому списку ВО "Батьківщина". В інтерв’ю DW Шкрум розповіла про свій західний досвід, про "найбільшого ворога України", плюси та недоліки ухваленого Радою Закону про внутрішньо переміщених осіб та співпрацю зі "старим" поколінням депутатів.

Deutsche Welle: Пані Шкрум, з чого ви почнете свою роботу в парламенті?

Альона Шкрум: Першим важливим для мене напрямком є питання вимушено переміщених осіб. Я є співавтором ухваленого Закону про права та свободи внутрішньо переміщених осіб. Наразі він ще не підписаний президентом. Якщо президент його заветує, то нам конче необхідний буде новий закон і я його одразу подам. Щодо другого напрямку, то я маю напрацювання у сферах судової реформи та реформи державної служби. Стосовно судової реформи: зараз з фракцією "Батьківщина"ми готуємо перший законопроект щодо скасування недоторканності депутатів та суддів. Окремо від мене буде законопроект щодо кваліфікаційного іспиту для суддів.

У чому ви вбачаєте недоліки та плюси ухваленого 20 жовтня Верховною Радою Закону про внутрішньо переміщених осіб?

Щодо плюсів. По-перше, він регулює так звану процедуру надання довідки про реєстрацію цієї особи як вимушено переміщеної, і за допомогою цієї довідки в рамках єдиного вікна людина може реалізовувати всі свої права, наприклад, перевестися в університет, отримати якусь допомогу, соціальне забезпечення, пенсію, стати на облік для пошуку нової роботи і т.д. Щодо мінусів, то цей закон був змінений вже під час голосування у Верховній Раді. Наприклад, з нього забрали положення про скасування оподаткування гуманітарної допомоги.

Яка реформа повинна бути здійснена в Україні в першу чергу?

Першочергова реформа, яка має бути здійснена, це - антикорупційна реформа. Це не може бути один закон, це - пакет антикорупційних законопроектів, який зараз розглядається і під час коаліційних переговорів. Корупція - це наш найбільший ворог зараз. Якщо ми не поборемо корупцію, то всі інші реформи просто не пройдуть. А до антикорупційної реформи вже повинна бути долучена реформа судової системи.

Ви проходили стажування у канадському парламенті в офісі одного з депутатів. Розкажіть про цей досвід.

По-перше, це зовсім інша система, можна було подивитися, як все відбувається в рамках демократичної північноамериканської держави. По-друге, мене дуже сильно вразило те, наскільки депутати є відкритими. Там депутат користується громадським транспортом, часто приїжджає на роботу на велосипеді, він зустрічається з виборцями просто під стінами канадського парламенту, особисто відповідає на телефонні дзвінки та e-mail. Він ставиться до своїх працівників, виборців, співгромадян як до людей, які його обрали, і яким він має служити. Я сподіваюся, що ми, нові люди у парламенті, зможемо трішки зруйнувати оцю систему радянського поклоніння перед народними депутатами, коли до них не можна додзвонитися, їх не можна побачити ніде, окрім телевізора, до них не можна підійти із запитанням.

Наскільки буде легко співпрацювати у парламенті так званому "новому" поколінню депутатів зі "старим"?

У мене вже зараз є дуже хороший досвід спілкування з представниками так званого "старого" покоління нашої фракції, вони були нам дуже корисними, допомагали. Молодість, нова освіта, нове бачення, європейський досвід - це дуже добре, але досвід теж не менш важливий. Я сподіваюсь, що в рамках нашої фракції нам вдасться конструктивно співпрацювати з тими людьми, які вже знають систему зсередини. Щодо інших фракцій, то майже в кожній з них є молоді люди, - і ми хочемо разом з ними утворити міжфракційне об'єднання.

Як Вам працюватиметься в одній сесійній залі з депутатами, які голосували за так звані "диктаторські закони"?

Це для мене дійсно болісне питання. На жаль, в парламент пройшло багато людей, з якими мені важко навіть перебувати в одній будівлі. З іншого боку, я розумію, що ці люди справді були обрані, і вибори були більш-менш прозорими. Політика - це мистецтво переговорів, нам доведеться з ними співпрацювати, і якщо співпраця з ними допоможе просунути якийсь надзвичайно важливий закон або провести судову реформу, то така співпраця, звісно, буде.

Як ви потрапили у "Батьківщину"? Чи розглядали інші політичні сили?

Я є учасником спільноти "Професійний уряд". Це українці, які отримали освіту за кордоном або стажувалися там. <…> Ще до президентських виборів ми написали відкриті листи майбутньому президенту, прем’єр-міністру України, спікеру та іншим посадовим особам про те, що готові долучитися до реформ, готові йти у владу, готові допомагати в рамках експертних груп громадських організацій. "Батьківщина" виявилася першою силою, яка запропонувала нам конструктивну співпрацю. "Батьківщина" запропонувала нам можливість включення людей за всеукраїнським конкурсом до виборчого списку. Тоді нам це здавалося неможливим, але подалося близько 50 людей з нашої організації. Ми мали декілька інтерв’ю, і буквально за 2 дні до з'їзду мені і нашому дев'ятому номеру [Олексію Рябчину - Ред.] у списку повідомили про те, що нас, можливо, включать до прохідної частини виборчого списку. Ми тоді в це не дуже повірили, але, як бачите, це таки сталося.

Чи готові ви працювати за п’ять тисяч гривень? На Вашу
думку, яка заробітна плата повинна бути в депутата парламенту?

Це питання дуже складне. По-перше, офіційна зарплата на руки дається, якщо не помиляюся, п’ять з половиною тисяч гривень, але при цьому у наших депутатів є дуже багато пільг та надбавок, які не були скасовані. Ну, наприклад, всім депутатам, які не з Києва, надають 12 тисяч гривень на оренду житла. Моя особиста думка - зарплата має бути достойною, але спершу треба порахувати кількість надбавок та пільг, та, можливо, їх просто скасувати, а замість них - підвищити до нормального рівня заробітну платню. Це має відбуватися прозоро, шляхом діалогу з суспільством. Але зараз, коли точаться бойові дії, про таке підвищення говорити дуже складно.