За партією "Альтернатива для Німеччини" (АдН) вже закріпився імідж правопопулістської політичної сили, яка грає на страхах німців, пов’язаних із напливом біженців до країни. Однак спершу вона такою не була, нагадує соціолог і дослідник АдН Андреас Кемпер. Партія починала свою діяльність декілька років тому з однією ключовою ідеєю - протесту проти політики порятунку Греції від банкрутства і збереження цієї країни в Єврозоні.

Фактор біженців

Однак поступово на зміну проблемам порятунку Греції і євро в суспільних дискусіях прийшла криза біженців. Змінилися й настрої в партії, а на зміну євроскептикам прийшли критики політики відкритих дверей для біженців. Зрештою, АдН навіть залишив її засновник Бернд Люке, створивши з групою однодумців нову партію. Яка, утім, досі не набула популярності. Тим часом рейтинги "Альтернативи для Німеччини" на тлі кризи біженців продовжують рости.

Водночас, зауважує Андреас Кемпер, частина колишніх однодумців Люке залишилася в АдН і продовжує відстоювати насамперед неоліберальні економічні принципи партії, закладені у перших програмних тезах з моменту створення "Альтернативи для Німеччини". Головним неоліберальним ідеологом партії є Алісе Вайдель, яка очолює партійну комісію з програмних засад. 36-річна економістка виступає, зокрема, за різке зниження податку на спадщину. Питання цього податку особливо актуальне для дітей із заможних сімей.

Три крила

Кемпер, який досліджує "Альтернативу для Німеччини" з точки зору її соціально-демографічного складу, бачить у партії крім неолібералів ще два крила. Перше - клерикальне. Радикальні у своїх релігійних поглядах члени АдН хочуть насамперед скасувати ухвалені останніми роками у Німеччині закони, спрямовані на гендерну рівність і захист прав сексуальних меншин. Провідну роль у цьому крилі відіграє Беатрікс фон Шторх. Фон Шторх, герцогиня Ольденбурзька, у партії водночас є "шарніром до німецьких дворянських сімей", каже соціолог Кемпер. За його словами, у політичній роботі вона успішно користується своїми хорошими зв’язками.

Третє крило - "нових правих" - у партії уособлює собою Б'єрн Геке. Він вже став відомим у Німеччині своїми скандальними заявами про загрози, які буцімто несуть Європі іслам і мігранти. Геке часто послуговується класичною правопопулістською риторикою. Він, зокрема, вважає мінарети у Європі "символами загарбництва", "провісниками континенту, на якому домінує іслам".

Відсутність чіткого профілю

На думку Андреаса Кемпера, три крила в АдН доволі успішно уживаються, формулюючи спільні позиції. Інші дослідники також вказують на те, що АдН не є ідейно монолітною структурою. Політолог Гендрік Треґер називає АдН "гетерогенною протестною партією, яка носить характер збірного руху". Називати прибічників цієї партії просто правими популістами було би надто спрощено, вважає Треґер.

Політолог, як і його колега Кемпер, вказує на національно-консервативну течію всередині партії, а також економічних лібералів і прибічників консервативних цінностей. Однак, зауважує Треґер, відсутність чіткого профілю наразі не шкодить партії, оскільки голова причина її популярності на даний момент - протестна спрямованість.

Заповнили звільнену нішу

На думку дослідника партій Вернера Пацельта, АдН є німецьким різновидом правого популізму, "який в інших країнах Європи вже став буденною складовою політичної системи". Пацельт вказує на те, що ажіотаж навколо АдН пов’язаний із тим, що вона являє собою нове для Німеччини явище. Раніше окремі праві популісти знаходили собі місце у лавах християнських демократів.

Однак за роки перебування Анґели Меркель на чолі Християнсько-демократичного союзу (ХДС), ця політична сила поступово дрейфувала в напрямку соціальної демократії, каже Пацельт. Тому консерватори і праві подекуди вже не знаходять собі місця у ХДС. Самі вони не вважають себе правими популістами, додає політолог, а запевняють, що лише відстоюють "справжній ХДС". Тому, на думку експерта, подальший успіх АдН залежить значною мірою від того, чи вдасться ХДС повернути собі на користь політичний потенціал, пов’язаний із правим популізмом.

Прояв змін у суспільстві?

Водночас Вернер Пацельт вказує на те, що феномен успіху АдН опосередковано свідчить і про потенційну зміну парадигм у німецькому суспільному і політичному житті. За словами політолога, нині "нова правиця" поборює інтелектуальну гегемонію "покоління 68". Ідеться про суспільно-політичну культуру, формування якої почалося з масових студентських протестів 1968 року. Тоді молодь, переважно ліволіберальних поглядів, повстала проти домінування у політиці, судах і правоохоронних органах представників старшого покоління, консервативних у своїх поглядах і подекуди заплямованих членством у Націонал-соціалістичній партії Німеччини. Пізніше проявом саме цього "антиконсервативного" тренду став успіх новоствореної партії Зелених.

Пацельт зазначає, що після 1968 року в німецькій політиці й суспільному дискурсі вкоренився "ліво-зелений спосіб мислення". "Так само, як тоді ліві відібрали у консерваторів право на домінуючий дискурс, сьогодні також намічається зміна парадигми", - каже політолог. На його думку, "Альтернатива для Німеччини" може заробити на цих тенденціях політичні дивіденди, якщо "тон у партії не задаватимуть йолопи" і партія не скотитися у праворадикальному напрямку.

Політолог Гендрік Треґер наголошує: багато в чому доля АдН залежить від інших партій. Експерт переконаний, що жорсткі нападки інших партій на "Альтернативу для Німеччини" лише додають цій політичній силі балів в очах протестних виборців. "Якщо хочеш повернути втрачених виборців, потрібно змістовно позиціонуватися, пояснювати виборцям, чому їм варто знову голосувати, як раніше", - підсумовує політолог.