Туристів приваблює практична відсутність злочинності – як побутової, так і організованої, розповідає гід Михайло Гольденштейн. А те, що місто багате на куточки, які кардинально відрізняються одне від одного, не дають втомитися від Амстердама. «Найчастіше згадують про квартал червоних ліхтарів. Але ж там нема нічого особливого. А от те, що місто має загалом понад 40 музеїв, це справді вражає. В Амстердамі практично нема табу й заборон. Така вільна атмосфера, мабуть, якраз і є те, що приваблює найбільше», - наголошує Гольденштейн.

Туристи – візитна картка міста

Місто вважають вкрай терпимим до іноземців. Дехто приїздить сюди відпочивати, інші – на працю. Корінний житель Амстердама Хенк Бонтенбаль переконаний: «Туристи – це родзинка міста. Ідеш вулицею, а навколо лунає п'ять різних мов. Це візитна картка Амстердама». Бонтенбаль все життя пропрацював на пошті, і йому часто доводилося мати справу з туристам. «Я люблю Амстердам і люблю в ньому все, а особливо, коли приїздить багато туристів. Тут дуже комфортно жити, а туристи створюють місту живу атмосферу», - посміхається кремезний поштар, ростом під два метри.

До речі, складається враження, що саме зріст корінних жителів Амстердама, це якраз те, що їх відрізняє від гостей міста. «Вищий за два метри нідерландець, для жінок відмінна риса – середній розмір взуття 43, щоб твердо стояти на ногах», - жартує Гольденштейн.

Стань на день жителем Амстердама

I amSterdam – це заклик Амстердама до туристів. Щоб по-справжньому відчути місто, потрібно з ним злитися й відчути себе його частиною. У випадку Амстердама – все значно простіше. Головне орендувати велосипед і їздити на швидкості, ні на кого не звертаючи увагу. Постійно можна бачити таку картину: сполошені велосипедним дзвінком туристи розбігаються в сторони, пропускаючи велосипедиста, який несеться на швидкості.

Велосипеди й особливість дорожнього руху – це ще одна особливість Амстердама. Тут на велосипеді почуваєшся безпечніше та зручніше, ніж в авто. Оренда двоколісного звіра обійдеться в 15 євро на добу. Окрім гордості за себе, як за нового жителя Амстердама, це ще й економія: слід враховувати, що одна година в громадському транспорті коштує два євро двадцять центів.

Марихуана й квартал червоних ліхтарів

«Якщо ви помітили якусь зміну в сприйнятті зовнішнього світу після того, як викурили щось міцніше за тютюн, тоді це сигнал – потрібно закінчувати знайомство з асортиментом coffeeshop, як називають місця, де дозволено курити марихуану», - застерігає Гольденштейн. Втім, щоб відчути дух «конопляної свободи», достатньо ввечері пройтися вуличками міста й просто глибоко вдихнути.

З проституцією в Амстердамі теж давно розібралися. Найстародавніша професія світу тут легалізована. Для отримання дозволу на роботу в кварталі червоних ліхтарів, треба пройти спеціальні кількамісячні курси й купити собі місце, а ще регулярно проходити медичні обстеження.

Шопи й оселедці

Довгі канали, будинки, що плавають, вузькі вулички й невисокі будівлі – це старий центр. Є в Амстердамі й зона для шопоголиків, де зосереджені крамниці відомих брендів. Між магазинами кіоски з їжею: забіг, придбав щось їстівне й побіг далі. Жуєш на ходу.

«Типовий нідерландський бутерброд – білий хліб з цибулею та оселедцем, - розповідає жителька Амстердама Сара Віггелендам, - Так, це національна страва, але її постійно розкуповують туристи. Я от також хотіла зараз взяти, але вже не було». Не плутайте нідерландський оселедець з цибулею з українським. В Нідерландах його приготовлено за спеціальним рецептом.

Музеї бувають різні

Не забули в Амстердамі й про тих, хто належить до категорії «по музеях я не ходжу, оскільки нудно». Навіть такі люди вишиковуються в черги до музеїв сексу, горілки, марихуани, тортур, а потім переконують усіх, наскільки побачене далеке від типового музею, яким його багато хто собі уявляємо. Три євро за квиток і двері перед туристами відкриті навіть у вихідні й на свята.

Любителям більш класичних закладів доводиться вистоювати в ще довших чергах і платити ще більше, аби подивитися, наприклад, на шедеври Ван Гога в музеї з роботами художника. Вхідний квиток – 12 євро 50 центів. Щоб впустили в будинок Анни Франк, необхідно заплатити вісім з половиною євро. Можна й без черги, якщо зарезервувати квиток через інтернет. Не стоять у чергах й інваліди.

Автор: Ганна Полуденко
Редактор: Володимир Медяний