Коли йдеться про розмноження, то комахи готові на все. Самці докладають якнайбільших зусиль, аби привернути до себе увагу самок. Короткокрилий жук Aleochara curtula – не виняток. Як самки, так і самці цієї комахи застосовують так звані феромони, коктейлі запахів, для того, щоб сигналізувати потенційним партнерам про готовність паруватися. Хімічні сигнали комахи приймають спеціальними для цього органами.

Оскільки тривалих моногамних відносин у комах не буває, то навіть після вдалого статевого акту самцю доводиться переживати за те, чи яйцеклітина запліднена саме його спадковим матеріалом. Самка Aleochara curtula постійно шукає собі партнерів і може паруватися й з іншими жуками. Утім, з точки зору еволюції, самці прагнуть того, аби саме їхні гени передавалися наступним поколінням. «Успіх у розмноженні можна назвати валютою еволюції», - каже біолог Клаус Пешке з університету міста Фрайбурга.

Боротьба з конкурентами

Виходячи з таких обставин, самці випрацювали стратегію для того, щоб відбивати конкурентів у змаганні за самку. І використовують вони в цій стратегії також феромони. Після статевого акту самець виділяє у матку секрет, до якого входять, спермії, пробка, яка закриває прохід до матки, а також анафродизіак. Ця речовина витікає з піхви й покриває усе тіло самки, перебиваючи в такий спосіб запах феромонів привабливої дії. Тобто, інші самці вже не відчувають потягу до такої самки й не звертають на неї увагу. «Якщо висловитися просто, то можна сказати, що таку самку інші самці сприймають як смердючу», – пояснює Пешке.

Такий здавалося б принизливий процес є дуже логічною тактикою для самців, яка має зиск для багатьох. З одного боку, самець, який саме запліднив самку, може бути певний за долю свого спадкового матеріалу. З іншого ж боку це допомагає іншим самця заощадити сили й спрямувати свою енергію на інших, ще не запліднених самок. «Це дуже простий розрахунок за принципом витрат і зиску, який виник у природі розмноження», – розповідає біолог Пешке. Він вказує і на те, що користь є й для самок, яких більше ніхто не чіпає упродовж часу, поки діє анти-афродизіак.

Щоправда, є й випадки, коли подібний процес має й зворотні наслідки. Анафродизіак деяких комах приваблює паразитів, які можуть знищити частину відкладених самкою яєць.

А як з людьми?

Чи може бути так, що колись буде винайдено анти-афродизіак для людей? Щоб не було зрад, приміром. Але вчені таке однозначно відхиляють. Знання, здобуті в галузі афродизіаків у комах, не можна переносити на людей. До того ж, дослідження феромонів, які діють на людей, перебуває нині на геть початковій стадії. Адже люди використовують хімічні сигнали для комунікації в дуже обмеженому обсязі.

«Крім того, ми несвідомо сприймаємо запахи. Відчуття запахів людиною – вкрай складна річ, яку тільки частково досліджено. Тому науковцям важко описати й те, як діють феромони на людину», - каже Пешке. Наприклад: чоловіки виробляють у пахвових западинах андростенон, речовину із запахом, яка походить від тестостерону. Її запах можна відчувати, але він діє на жінок по-різному. Вони, на відміну від самок комах, сприймають цей запах підсвідомо, тому його дію неможливо пояснити. «Андростенон може мати дію афродизіака, але може мати на жінок і протилежну дію», - такий невтішний висновок роблять вчені.

Донині науковцям не вдалося виділити ще жодного феромону людини й дослідити його так детально, як це зроблено для багатьох речовин у світі комах. Таким чином мрії вчених про афродизіак, який би керував поведінкою людей, все ще залишаються мріями. А, отже, нереальним є й відкриття анафродизіаку для людини.

Автори: Ніколь Шершун, Леся Юрченко
Редактор: Володимир Медяний