DW: Український уряд оголосив 29 жовтня "дедлайном" для того, аби Росія могла погодитися на реструктуризацію боргу у три мільярди доларів США на тих самих умовах, що й приватні кредитори в серпні цього року. В іншому разі Київ хоче оголосити мораторій на виплати за цим боргом. Чи розумний такий крок з боку України, на Вашу думку?

Андерс Ослунд: Абсолютно. Адже єдиною причиною для України платити ці гроші було те, що в іншому разі політика МВФ не дозволяла б йому виплачувати позики Україні. Адже нинішня політика МВФ не передбачає виплати Фонду тим країнам, які не можуть обслуговувати свої офіційні заборгованості перед іншими державами. Та ці правила тепер можуть змінитися. Уже кілька років тому в МВФ була подібна дискусія. Тоді причина полягала в тому, що багато країн в Африці мають дивні заборгованості перед Китаєм і не завжди повертають їх назад. Ці позики не відповідають багатьом загальноприйнятим умовам, через що міжнародна спільнота дуже скептично до них ставиться і не вважає, що вони мусять утримувати МВФ від виплати позик країнам-позичальникам. Це були витоки подібних міркувань.

Тепер же ми маємо інший подібний приклад. І, судячи з повідомлення у Wall Street Journal, зараз у МВФ вирішили поставити це питання на порядок денний, імовірно, 21 листопада. Держави Заходу мають гарантовану більшість у МВФ, а це правило може бути змінене за допомогою голосів лише звичайної більшості членів керівної ради. Наскільки я зрозумів, останнім вирішальним голосом, навколо якого точилися перемовини, був голос (міністра фінансів ФРН. - Ред.) Вольфґанґа Шойбле, який проводив дуже широкі переговори з міністрами фінансів України та Росії в Лімі й повністю пристав на бік міністра фінансів України після цієї розмови.

Між тим серед експертів точилася дискусія про те, чи МВФ узагалі має класифікувати цей борг України перед Росією як офіційний борг держави? Адже позиція українського уряду полягала в тому, що він не відрізняється за своїм характером від боргу у формі аналогічних євробондів перед приватними інвесторами.

Але якщо МВФ вирішив принципово змінити політику надання позик, то вони взагалі не муситимуть якось класифікувати цей борг. Тобто це питання, яке до цього дійсно було принципово важливим, тепер вже не відіграватиме жодної ролі. Особисто я вважаю, що це - одіозний, протизаконний борг. Адже це були гроші, виплачені Україні з метою утримання Януковича при владі, що не було в інтересах української держави. Через це я не вважаю, що цей борг потрібно повертати. Це ще дуже по-людськи з боку української держави пропонувати реструктурувати цю позику як позику приватних кредиторів. Дехто також каже, що ці гроші були як "плата за наречену", а такі гроші зазвичай не повертають назад.

Чи має Україна рахуватися з якимись наслідками для своєї фінансової системи, якщо вона не поверне цей борг Росії?

Ні, жодних наслідків не буде взагалі.

А яку стратегію може, на Вашу думку, в цьому разі застосувати Росія в спробі повернути собі ці гроші?

Вони в будь-якому разі й так тримаються курсу воєнного конфлікту відносно України. Відбулася велика кількість невдалих спроб вчинення вибухів в Україні, вони спробували підбурити людей до створення всіляких можливих "народних республік", що було очевидно організовано офіцерами спецслужб ФСБ та ГРУ, вони заблокували три чверті українського експорту до Росії, вони використовували різного роду "газові війни", не кажучи вже про захоплення Криму й продовження війни на Донбасі. Тож Росія дотримується курсу на війну, використовуючи різні методи. А тому як можна передбачити, яку зброю вона застосує наступною? Ми можемо лише сказати, що вона з великою вірогідністю не застосовуватиме ядерну зброю. А так від Росії можна очікувати всього, що завгодно.