Уже перша кар'єрна сходинка в біографії Анджея Дуди вражає: "У 1984 році я вступив у лави Краківських харцерів і за пару років очолив їх". Кількарічний скаутівський період свого життя Дуда згадує часто й з гордістю. Добре, але чи справді це настільки важливо для людини, яка потрапила на політичну висоту? У Польщі - так. Не тільки у консервативних колах країни поняття "харцер" є міфом, що позначає такі якості, як патріотизм, чесність, готовність до самопожертви. Харцери - дівчата та хлопці, більшість з яких були дітьми, боролись і гинули під час Варшавського повстання у 1944-му, яке вважають взірцем польського патріотизму. Міф польського героїзму живий і нині. У ході кампанії Дуда зробив на нього успішну ставку. Його виборці хотіли побачити на чолі держави патріота, який би дбав про все і робив би все заради Польщі.

Метеоричний зліт

У політиці 42-річний адвокат нічим особливим не відзначився. На початку 2000-их він був активістом ліберальної партії Unia Wolnosci (Унія свободи). Однак слідів його роботи там залишилося небагато. Журнал Newsweek Polska навіть пише, що Дуда ретельно приховує своє ліберальне минуле.

2005-го року Дуда отримує докторський ступінь від Яґеллонського університету у рідному Кракові і засновує власну юридичну фірму. Він вже член націонал-консервативної партії "Право і справедливість", яка здобуває перемогу на парламентських виборах у вересні того року. Дуда стає юридичним експертом фракції.

Далі його кар'єра стрімко йде угору: перший заступник міністра юстиції та статс-секретар президента Леха Качинського. Посади змінюються у блискавичному темпі. Рік - там, два місяці - тут. Багатообіцяюча кар'єра під патронатом Качинського.

Все це до квітня 2010-го, коли в авіакатастрофі під Смоленськом гине президент Качинський. Після перемоги Броніслава Коморовського на виборах президента Дуда повертається до рідного Кракова. Він депутат Сейму й партійний речник, але політичної ваги він не має. Дуда продовжує тиху кар'єру у Європарламенті у складі Групи консерваторів та реформаторів.

Наприкінці 2014-го справжня сенсація - Анджей Дуда стає кандидатом від "Права і справедливості" на виборах президента. Про його висунення оголошує лідер партії Ярослав Качинський, сам залишаючись при цьому в тіні. Його протеже заявляє про бажання продовжити йти шляхом Качинських.

Великі обіцянки

З 2007-го року "Право і справедливість" - провідна опозиційна сила у Польщі. Створена 2001-го братами Качинськими, партія досі позиціонує себе захисницею Польщі і простого люду у боротьбі з "чиновницьким свавіллям", носієм християнських демократичних цінностей: чесності, патріотизму, але й відкритості світу, звісно, доки це не шкодить країні. Партія пропагує "стовпи, на яких тримається здорове суспільство": родина, праця, безпека. Саме на це й ставив Анджей Дуда у ході кампанії. "Не можна ділити Польщу на багатих і бідних", - сказав він, роздаючи великі обіцянки про реіндустріалізацію, зміцнення сільського господарства та соціальної справедливості. "Повернути людям гідність та самовпевненість", - пообіцяв він, згадавши й про бажання зробити дитсадки безплатними та скасувати телевізійний збір. Складні для його партії теми, як то одностатеві шлюби або ж штучне запліднення, Дуда намагався обходити.

Нетривіально він підійшов й до європейської тематики. Приміром, пообіцяв, що євро у Польщі запровадять, "якщо поляки зароблятимуть стільки, скільки заробляють на Заході". Дуда позиціонує себе як європеєць і уникає прямих нападок на Євросоюз, адже проти ЄС, мовляв, нічого не має, якщо там не забувають про національні інтереси держав-членів. Політику він називає обов'язком і служінням батьківщині.

Дружина Анджея Дуди Агата теж підкреслює його надійність. Зрештою, вони вже 20 років одружені і виростили разом 20-річну дочку. Зі своєю дружиною Дуда познайомився у краківській школі. Вона і досі там викладає німецьку. До президентських виборів батько Агати був відоміший у Польщі за її чоловіка Анджея: Юліан Корнгаузер - знаний поет та професор. Але й Анджей Дуда залюбки розповідає про свою родину. Передусім про діда-кавалериста, який "у 1920-их бився з росіянами, а 1939-го проти німців" - писала Frankfurter Allgemeine Zeitung.