Російськомовний український письменник і кіносценарист, член Європейської кіноакадемії Андрій Курков є одним з найбільш знаних у Європі літераторів з України. Його книг видано німецькою мовою у ФРН, Австрії, Швейцарії. Під час Помаранчевої революції в Україні він багато критикував втручання Росії у внутрішні справи іншої держави. У ці дні письменник зустрічається з читачами у західноукраїнських містах. Лише про літературу в часи Євромайдану, однак, говорити не вдається.

DW: Чи можна очікувати, що Ваші враження від Євромайданів в Ужгороді, Львові й, звісно, у Києві з’являться у ваших романах?

Андрій Курков: Я постійно пишу есеї, щоденники, й там це відтворюється. Зокрема й для німецьких видань. А у художніх творах, не думаю, що зараз це буде внесене, може, якийсь роман, колись, як відгомін, як фон. Я розділяю актуальні новини – те, що відбувається сьогодні й назавтра змінюється – від того, що справді впливає на життя. Ви знаєте, я писав дуже багато статей і есеїв про Помаранчеву революцію, але не писав художніх творів на цю тему, лиш в одному різдвяному оповіданні Майдан-2004 йде фоном. Треба чекати й дивитись, як це впливає на історію країни. Ми не знаємо зараз. Воно може забутись, а може й, якщо щось відбудеться, вплинути на напрямок розвитку країни. І тоді ці події варті того, щоб їх закарбувати, як кажуть, і в кіно, в документалістиці, літературі, скрізь.

Що найбільше вас вражає в ці дні протестів в Україні?

Поведінка влади, поведінка президента. Вразив перший "розгін" Майдану вночі 30 листопада. Тоді справді стало страшно за майбутнє. Стало зрозуміло, що люди у владі можуть віддати будь-який наказ, аби придушити невдоволених, аби прибрати людей – будь-яких, навіть живих чи мертвих – з очей суспільства, світу.

Як Ви вважаєте, чи покарають винних у побитті мітингувальників?

Крайні будуть покарані. Тих, кого покарають, будуть назначати й вибирати серед тих людей, хто не дуже потрібні владі. Це вже така традиція цієї влади в Україні.

На яку тему Ви читаєте лекції в університетах Західної України?

У принципі, про українську літературу. Але днями в двох університетах Кам'янця-Подільського все починалось з літератури, але швидко закінчувалось, як завжди у нас в Україні, політикою. Студенти зазвичай питають, як я оцінюю політичну ситуацію, що буде далі, що треба робити, щоб було краще?

І яка ж Ваша відповідь?

Знаєте, відповідаю не в двох словах, адже ситуація у нас зараз складна, адже вже не перший раз український народ показує, що він більш розвинутий і більш готовий до змін, ніж влада в Україні. В цьому сенсі навіть очевидно, що опозиція не може згуртуватись і показати, що вона єдина і що має одні вимоги. Жодного разу не було спільних заяв. Жодного разу трійка лідерів опозиційних українських партій, або четвірка, якщо включити сюди й екс-міністра МВС Юрія Луценка, не стояли разом на сцені Майдану. І не показали, що вони можуть очолити Євромайдан і повести суспільство до конкретних політичних змін, й висунути конкретні політичні вимоги.

А чи це, на Ваш погляд, потрібно українському суспільству?

Це, звісно, розпорошує пил, в тому сенсі, що втрачається суспільна енергія. Потім виявляється, що кожна людина йде на Майдан з власною думкою, з власним протестом проти чогось конкретного чи абстрактного. І якщо всі ці окремі протести не сформовані, вони залишаються окремими протестами окремих людей. Влада це розуміє, тому, словами владного політика Михайла Чечетова, "розводить, як кошенят" і опозиціонерів, і Майдан. Ці обіцянки перемін в уряді, відставки прем'єр-міністра… Всі побачили, як легко граються з обіцянками. А те, що президент країни полетів до Китаю у самий розпал протестів, це показує, що він не розуміє, що відбувається. Можливо, йому сказали: "Все буде добре, до вашого приїзду все розчистимо, не турбуйтеся". Явно, комусь вигідно тримати його у стані людини, яка самозакохано живе у якійсь бульбашці і думає, що все окей й він буде і далі царювати.

Про що зараз варто пам'ятати демонстрантам на "майданах"?

Перш за все треба бути обережними, не слухати провокаторів. Мітингувальники мають стояти з конкретною думкою, бажаннями, цілями і вимогами, а не просто стояти. Щоб це не перетворювалось на політичний ярмарок, на якому лідери різних політичних партій будуть собі підшукувати нових партійних активістів.