Європейський парламент остаточно визначився зі своєю позицією щодо надання підтримки Україні, передусім, в умовах війни на сході. Про це свідчать як схвалені депутатами в останні місяці резолюції, так і хід дискусій на сесіях та в комітетах, коли йдеться про події на Донбасі чи про роль Росії в процесі розхитування і так нестабільної ситуації. Голова делегації Європарламенту по зв'язках з Україною Андрій Пленковіч, досвідчений хорватський дипломат, поділився своїм баченням того, що відбувається в Україні. Але перше запитання стосувалося установчого засідання Міжпарламентського комітету асоціації Україна-ЄС.

Deutsche Welle: Які ваші враження від першої зустрічі з колегами з Києва? Чи готові вони і хочуть реформувати країну?

Перша зустріч Міжпарламентського комітету асоціації була дуже добра. Ми мали можливість вперше зустрітися з новим складом делегації Верховної Ради. Це - багатопартійна делегація, навіть опозиція присутня. Всі вони, думаю, - компетентні, з гарною мотивацією, але й дуже емоційні. І ми можемо почути від них фактичний стан ситуації в країні, як вони його бачать.

Здається, останнім часом в Європарламенті дещо змінилися настрої депутатів, і прихильників позиції Москви стало менше. З чим це пов'язано?

На мою думку, Європарламент завжди був дуже послідовним. Ми сприймаємо Україну, як жертву агресії, ми зовсім не підтримуємо російську експансіоністську політику та створення "заморожених конфліктів" на території її сусідів, з тим, щоб показати, куди НАТО та ЄС не варто розширюватися. Це - дуже делікатне питання для міжнародного права. І для мене особисто шкода, що Росія вирішила стати стратегічним суперником, а не партнером ЄС.

Щодо настрою депутатів, то найбільші політичні групи проводили впродовж останнього року послідовну лінію. А деколи більш гучні депутати, які певною мірою виступають на захист позиції Росії, - в маргінальному становищі.

Чи можна говорити про ізоляцію Путіна в світі?

Про повну ізоляцію, мабуть, - ні. Але навіть той факт, що він був у Мінську свідчить про його причетність до процесів в Україні. Я маю на увазі, що Крим не міг анексувати себе сам, сепаратисти Донбасу не можуть самостійно забезпечити себе такою зброєю, яка, я впевнений, надходить не з Києва. Його міжнародний імідж не найкращий. Його сприймають, як джерело проблем.

Київ звернувся до Заходу з проханням допомогти зброєю. Чи буде така допомога корисною?

Україна, як і будь-яка інша країна в такій ситуації, має право на самооборону. Інше питання - яким є наш пріоритет зараз. Пріоритет має полягати в тому, щоб надати шанс виконанню Мінських угод і припиненню вогню. Необхідно відвести важке озброєння, розпочати конституційну реформу з елементами децентралізації, будувати довіру, відновлювати виплату пенсій та соціальної допомоги, захищати права людини й оголосити амністію. Що стосується зброї, думаю, це залишиться на розсуд окремих країн-членів ЄС.

А як щодо направлення миротворців на Донбас?

На цьому етапі нам варто підтримати ОБСЄ, а також роботу місії радників ЄС з реформування сектору цивільної оборони. Звичайно, треба пошукати найкращий міжнародний механізм для допомоги в реінтеграції східних територій України. Тож ідея про миротворців також має бути розглянута.

Але чи можливе розміщення миротворців без згоди Росії?

Росія - постійний член Ради Безпеки ООН, і жодна місія ООН не може бути розміщена без консенсусу, чи хоча б згоди Ради Безпеки. На скільки я розумію, вже перші розмови про це були не дуже оптимістичними. Тож, я не впевнений, наскільки реальним є можливість появи місії миротворців ООН з належним мандатом.

Окреме питання - економіка. Україна та ЄС відклали до 1 січня 2016 року набуття чинності угодою про вільну торгівлю. Чи не має загроз можливості подальшого відкладення чи внесення змін до документу під тиском Москви?

Рішення відкласти запровадження зони вільної торгівлі було схвалено 12 вересня 2014 року вже після першої Мінської угоди. І якщо Мінська угода мала забезпечити припинення вогню, то брюссельська угода мала стати свого роду економічним припиненням вогню. ЄС неодноразово заявляв, що зона вільної торгівлі набере чинності в тому вигляді, в якому вона була узгоджена, тобто ми не можемо змінити щось, про що вже домовилися. І не думаю, що є прийнятними ідеї російського уряду внести якісь зміни до угоди.

Одна із загроз - російська пропаганда. В Україні вже позбавили російські ЗМІ акредитації, а окремих журналістів, або депортують, або арештовують. Чи є ефективні способи протидії пропаганді?

Єдиний шлях протидіяти будь-якій пропаганді - найпростіший: говорити правду таку, якою вона є. Правда - найкраще, ніж будь-яка комунікаційна стратегія. Під час війни створюється дуже специфічна ситуація в суспільстві, яка вимагає більше обмежень. Але для української влади важливо поважати верховенство права, захищати права людини, права меншин. І в цьому плані я підтримую свободу ЗМІ і закликаю до уникнення будь-яких дій, які можуть поставити її під небезпеку.