У цей понеділок, 5 січня, в трьох німецьких містах - Берліні, Дрездені та Кельні - відбулись демонстрації прихильників неформального об'єднання, учасники якого вважають, що Німеччині і всій Європі загрожує ісламізація. У Дрездені - столиці федеральної землі Саксонія на сході Німеччини - в ролі організатора виступає Pegida. Ця німецька абревіатура розшифровується як "Європейці-патріоти проти ісламізації Старого Світу". Такі маніфестації, починаючи з жовтня минулого року, проходять тут майже щопонеділка і збирають найбільше учасників. Нині їхня кількість сягнула 18 тисяч.

Паралельно в багатьох містах відбулись і демонстрації проти цього антиісламського руху. Так, у Мюнстері на вулиці вийшло близько 10 тисяч людей, у Штутгарті - вісім тисяч, у Дрездені й Берліні по п'ять тисяч, у Гамбурзі - чотири тисячі демонстрантів, які виступили із засудженням ксенофобії та расизму. У Кельні тисячі людей заблокували мітинг прихильників Pegida, яким нічого іншого не залишилось, як скасувати заплановану ходу. Крім того, на знак протесту проти расизму на час проведення мітингу прихильників антиісламського руху було відключене освітлення Кельнського собору, низки музеїв та центральних міських установ.

Отже, найбільше прихильників антиісламський рух Pegida має в Дрездені, і це при тому, що частка мусульман якраз у Саксонії є особливо малою - лише 0,1 відсотка при 5 відсотках в середньому по країні. Дрезденський феномен стурбував німецьких політичних діячів і зацікавив вчених, які досліджують проблеми міграції та самоідентифікації німецького суспільства. Своїми спостереженнями та висновками вони поділилися в понеділок з берлінськими журналістами.

Ознака розколу в суспільстві

Професор європейського університету Viadrina у Франкфурті-на-Одері, голова німецького ради з міграції Вернер Шиффауер вважає, що Pegida - це не тимчасове явище, і до цього феномена слід ставитися з усією серйозністю. "Це ознака наявності розколу в суспільстві з питання про імміграцію в країну, який намічався вже давно, має передісторію і аж ніяк не є спонтанним", - переконаний він. Професор закликає бути реалістами та розуміти, що управляти потоками міграції за великим рахунком неможливо.

"Це ілюзія вважати, що міграцію можна взяти під контроль адміністративними прикордонними заходами, наприклад, на зовнішніх рубежах Європейського Союзу або за допомогою грін-карт, тобто спроби селекції мігрантів, їх поділу на бажаних і небажаних", - зазначив Шиффауер. Причина, за його словами, в тому, що ніколи ще з часів закінчення Другої світової війни в світі не було такої кількості біженців і людей, які просто шукають кращої долі, в тому числі і у ФРН, для себе, а головне - для своїх дітей. Отже, вважає професор, Німеччина повинна змиритися з такими процесами і "виробити культуру, здатну інтегрувати всі суспільні групи, і тим самим створити фундамент співіснування в умовах плюралістичного і різноманітного суспільства з новою ідентифікацією всіх його членів".

Позитивний досвід у цьому відношенні є. Так, зазначив Шиффауер, у великих німецьких містах вже зараз, на відміну від 90-х років минулого століття, національне та релігійне різноманіття сприймається як саме собою зрозуміле. Тобто, там, де мігрантів багато, де вони живуть і працюють пліч-о-пліч з корінними німцями, жодних проблем і не виникає.

Забобони в провінції

Але, на жаль, більшість населення Німеччини проживає не у великих містах, які стали мультикультурними і мультирелігійними. У провінції все ще дуже багато забобонів і страху опинитися чужим у своїй власній країні. Тому, вважає керівник інституту з дослідження конфліктів і насильства університету в Білефельді професор Андреас Цик, рух Pegida спирається на настрої, які більш широко поширені в суспільстві, ніж про це можна було б судити з кількості його активних прихильників та учасників вуличної ходи.

Згідно з даними проведеного цим інститутом дослідження, 42 відсотки німців вважають, що більшість шукачів політичного притулку в Німеччині зовсім не піддавалися репресіям на батьківщині, а 38 відсотків переконані, що цигани за своєю природою схильні скоювати злочини.

При цьому, однак, страхи німців стати чужими у своїй країні виявляються досить абстрактними. Так, 18 відсотків опитаних вважають, що в Німеччині дуже багато іноземців, і це становить собою ризик для німецької нації. Але тільки 9 відсотків відчувають таку загрозу особисто на собі.

Відповіді респондентів взагалі вкрай амбівалентні. Так, майже 55 відсотків опитаних раді, якщо мігранти почуваються в Німеччині як вдома. Але водночас 36 відсотків незадоволені тим, що так багато іноземців вибирають саме Німеччину як свою нову батьківщину.

Те ж саме стосується ставлення німців до ісламу. З одного боку, страх перед ісламізацією, тисячі людей на вулицях Дрездена. З іншого - 61 відсоток виступають за те, щоб іслам у Німеччині був також визнаний, як і християнство. Тільки 15 відсотків вважають, що приплив мусульман в країну слід обмежити, а 14 відсотків переконані, що ісламська культура має небезпечний вплив на німецьку молодь.

Кого вважати німцем?

Суперечливим є і ставлення опитаних до того, кого, власне, вважати німцем, їхня самоідентифікація. Приблизно 40 відсотків досі називають німцями тільки тих, у кого є і німецькі предки. Стільки ж вважають німцями також мігрантів, які отримали громадянство ФРН і говорять німецькою без акценту. Але при цьому мусульманська жінка в хустці з ідеальною німецькою та з німецьким же паспортом як німкеня ними чомусь не сприймається.

На абстрактному рівні німці (більше 70 відсотків) вважають, що до мусульман треба ставитися з великою повагою і терпимістю, але стільки ж виступають за заборону процедури обрізання, 55 відсотків - за обмеження будівництва мечетей і заборону вчителькам-мусульманкам носити хустки.

Виходить парадоксальна ситуація, зазначила соціолог Найка Форутан з університету імені Гумбольдта в Берліні: "Ми за різноманіття, але без мусульман, без циган, без шукачів політичного притулку і без біженців".

Висновок, якого дійшли вчені, полягає в тому, що інтеграція - це завдання не тільки для тих, хто приїжджає в Німеччину, а й для самих німців, які повинні звикнути до того, що мононаціонального суспільства тут уже ніколи не буде. А Pegida, вважає Форутан, це один з наслідків того, що впродовж 40 років тут як мантру повторювали тезу про те, що Німеччина це, мовляв, не країна масової імміграції.