На додачу до припинення імпорту російського газу вже незабаром Україна може відмовитися і від російського вугілля. Днями міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик повідомив, що вніс на розгляд уряду проект розпорядження про заборону постачання в Україну російського енергетичного вугілля. Втім, у тому, що йдеться саме про російське тверде паливо, міністр сумнівається. Раніше він заявляв - у плани РФ входить перепродаж українського вугілля з непідконтрольних територій Донбасу під виглядом російського після збагачення сировини у російському Ростові-на-Дону.

Натомість Насалик пропонує купувати паливо на інших ринках, серед яких він виділяє Сполучені Штати Америки. За словами міністра, зараз відбуваються переговори щодо можливості закупівлі антрациту у США. Домовленості щодо цього планується досягти вже до кінця поточного місяця, запевняє Насалик. 

 Надзвичайний режим

Опитані DW експерти вважають цілком реальним забезпечити роботу української енергетики без російського вугілля, щоправда попереджають про розмір тих видатків, з якими це може бути пов'язано. Керівник програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович зазначає, що це рішення матиме свою ціну як у вигляді збільшення тарифів, так і у додаткових навантаженнях на інші види генерації енергії. Втім, попри те, що вже зараз українська енергетика працює у надзвичайному режимі, він очікує ухвалення рішення про зупинку імпорту російського вугілля вже у травні.

Поки ж уряд стримує низка факторів, серед яких експерт називає питання Луганської ТЕС - останньої із тих, що продовжує працювати на антрацитовому вугіллі. Її відключення може призвести до збоїв в енергосистемі, але вже зараз урядовці розмірковують над можливими обхідними шляхами постачання антрациту до цієї станції, розповідає експерт. Серед інших заходів, які можуть допомогти впоратися із припиненням імпорту вугілля з Росії, Ніцович називає переобладнання ТЕС на вугілля газової групи з одночасним накопиченням на них відповідного палива та інвестиції у розробку нових лав на шахтах, де видобувається цей вид палива.

Допомогти переорієнтуватися на вугілля з інших ринків, окрім російського, теоретично мав би і високий тариф для теплової генерації. Втім, як каже Ніцович, виробники електроенергії так і не використали його для того, аби убезпечити себе і завчасно законтрактувати необхідне вугілля на інших ринках, а тепер будуть змушені робити це в авральному порядку.

Експерт коаліції "Енергетичні реформи" Андрій Перевертаєв зазначає, що теоретично можна встигнути накопичити достатні запаси до початку наступного опалювального сезону. Втім, це потребуватиме внесення авансових платежів, яких не було у випадку завезення  вугілля із контрольованих проросійськими сепаратистами територій, каже експерт. Він також зважає на високий ризик того, що під виглядом вугілля з Південно-Африканської Республіки (ПАР) чи Сполучених Штатів в Україну намагатимуться завозити антрацит з Донбасу, легалізуючи його через підставні фірми.

Репатріація антрациту

В експертних колах вже давно точаться розмови про те, що під виглядом російського вугілля в Україну йде паливо з непідконтрольних територій Східної України, розповідає керівник програми енергетичних досліджень Ради зовнішньої політики "Українська призма" Андрій Чубик. Втім, зазначає експерт, перевірити це достеменно вкрай важко через закритість ринку - навіть фахівці мають замало інформації про те, яким чином відбувається торгівля. Тому, на думку Перевертаєва, те ж саме може відбуватися і під виглядом імпорту з інших країн. Перевертаєв згадує розслідування видання "Українська правда", згідно з яким держкомпанії купували антрацит з непідконтрольних територій під виглядом вугілля з ПАР.

Саме тому однією з найголовніших передумов для реального, а не фіктивного заміщення російського імпорту експерти називають прозору та зрозумілу для гравців ринку політику влади у цій галузі. "Лише чітка стратегія дозволить подолати недовіру до галузі з боку головних гравців на світовому ринку та прибрати ділків, які раніше налагоджували різноманітні схеми поставок вугілля з окупованих територій", - резюмує Чубик. Він пояснює, що довгостроковий та прозорий підхід потрібен і для того, аби зробити постачання закордонного вугілля економічно доцільним. Великі трейдери бажають працювати із надійними компаніями з репутацією, а не із офшорними одноденками і готові надавати вигідні ціни лише під довгострокові контракти, що передбачатимуть постачання щонайменше декількох партій вугілля протягом хоча б половини року.

Перевертаєв додає, що стратегія потрібна не лише компаніям у сфері енергетики, але й портам та транспортникам, аби мати впевненість у інвестиціях, які вимагатиме логістика імпорту закордонного вугілля. Тому, якщо Україна бажає виходити на світовий ринок, їй треба починати грати за зрозумілими для нього правилами. "Так, в Сполучених Штатах є антрацит, який ми можемо використовувати, але не думаю, що хтось буде продавати його нам не на ринкових умовах", - зазначає Перевертаєв.