Він уже від початку знав, чого хоче. І хоча Коль ніколи не вважав себе "онуком" першого канцлера ФРН Конрада Аденауера, вплив "старого" він використовував як міг. Ще будучи молодим політиком у федеральній землі Рейнланд-Пфальц він запросив Аденауера на земельний з'їзд ХДС - в обхід тодішнього прем'єра землі Петера Альтмаєра. І Аденаур прийшов. Спритний крок на шляху нагору.

Гельмут Коль був справжнім модернізатором. Він умів використовувати засоби масової інформації в своїх інтересах ще як земельний політик у Райнланд-Пфальці на початку 1970-х. Журналісти часом відвідували його навіть вдома у містечку Оггерсхайм. Ця світлина "батька сім'ї та землі" стала іміджевою для честолюбного та динамічного Коля.

1 жовтня 1982 року Коль досягнув вершини своїх політичних мрій. Хлопець з провінції очолив уряд та змінив на посаді політика світового рівня Гельмута Шмідта з СДПН. У цей час Колю дошкуляють представники лівого суспільного спектра. Над ним насміхаються, називаючи його "грушею" і недооцінюючи його високий політичний професіоналізм і наполегливість. Зірка Коля по-справжньому зійшла значно пізніше.

Історичний жест. 22 вересня 1984 року на військовому цвинтарі поблизу французького Вердена. Хто кому простягнув руку? Так, це зробив тодішній президент Франції Франсуа Міттеран, а Гельмут Коль щиро її потиснув. Цей момент став такою ж політичною іконою, як і колінопреклоніння Віллі Брандта у Варшаві.

З'їзд ХДС у Бремені у вересні 1989 року фактично вирішив його політичну долю. Коль ледь вистояв від закидів провідних однопартійців, які не бажали бачити його головою ХДС. Але незадовго до з'їзду Коль отримав інформацію, що Угорщина відкриє свій кордон для тисяч біженців з НДР. У годину хоч і провальної, але таки спроби змістити його, Коль отримав новий політичний шанс.

19 грудня 1989 року в німецькому питанні ще не все вирішено. Коль перебуває в Дрездені. Ширяться різні чутки. Коль має намір виступити біля церкви Фрауенкірхе. Чи виголосить він бажання багатьох людей? Коль довго вагався, однак таки сказав ці слова: "Єдність нашої німецької нації". Емоційно перед десятками тисяч людей.

Між 14 та 16 липня 1990 року зірки, нарешті, стали на користь німецької єдності. Принаймні "єдності для зовнішнього світу". Коль та Ґеншер перебували у Москві та на Кавказі, батьківщині Горбачова. Йшлось про участь об'єднаної Німеччини в НАТО. Горбачов погодився. Це була остання і найбільша перепона на шляху до возз'єднання.

Колю не бракувало наполегливості. "Чорний велетень", як його називали за зріст у 1,93 метра та політичну приналежність, завжди міг постояти за себе сам. Охоронці Коля ледь втримали свого підопічного, коли 10 травня 1991 року у Галлє його закидали яйцями демонстранти. Коль вирішив врегулювати ситуацію сам.

Європа для Коля була не просто пунктом політичної програми, вона стала справою його життя. Німецька єдність була уже вирішеним питанням, але ще не проголошеним офіційно, коли тодішній президент Єврокомісії Жак Делор вручив йому карту Європи, на якій була одна Німеччина.

Ганнелоре Коль внаслідок важкої і тривалої хвороби у 2001 році накладає на себе руки. Її смерть спричиняє розкол у сім'ї - зокрема і через те, що Коль-політик витіснив із себе Коля-людину. "Я не перебільшую, коли кажу, що політична діяльність мого батька відчувалась навіть у дрібницях приватного життя", - написав його син Вальтер у своїй книзі про батька.

Того, хто справляв на нього позитивне враження, Коль не забував. Молоду Анґелу Меркель він помітив відразу. І як "дівчинка Коля" вона довго була його протеже. Однак після того, як Коль на відріз відмовився розкривати джерела мільйонних пожертв на користь ХДС, вони відмежувались одне від одного. Остання воля Коля: аби Меркель не виголошувала промову під час державного траурного акту на його честь.

Вони були разом з 2005 року, а за три роки - одружились. Однак, ця жінка Коля не сприймалась однозначно. 53-річній економістці постійно закидали претензію на винятковість тлумачення його біографії. Розрив Коля з двома його синами - також вважають справою її рук. "Вона доглядає, охороняє і контролює його", - уже у 2012 році писало видання Süddeutsche Zeitung.

1 липня у французькому Страсбурзі відбувся європейський державний акт прощання з померлим 16 червня колишнім канцлером ФРН. У Німеччині не було окремої державної церемонії прощання з покійним. Такою була остання воля Гельмута Коля.