Спаржа вкрай корисна аграрна культура, яка водночас вимагає великої уваги до себе. Досі ніхто не придумав, як механізувати процес її збирання. Все відбувається вручну й вимагає певної спритності. Попри те, що в Україні таку спаржу майже не вирощують, Олег, який родом зі Львівщини, вміє це робити відмінно. «От уже три роки я регулярно приїжджаю сюди й сподіваюсь, що й надалі їздитиму», - каже юнак.

Олег власне є водієм вантажівки. Однак через брак роботи в себе вдома, він змушений підробляти у сусідній Польщі. Сезон збирання спаржі триває близько двох місяців. Працювати доводиться сім днів на тиждень, згорбившись над грядкою. Інколи робочий день триває до 12 годин. Все залежить від того, наскільки багатим є врожай.

Міграція робочої сили

Польський фермер Павел Вітковський регулярно запрошує до себе на роботу українців. Декого він уже добре знає. «Люди сплять у мене в дворі, – розповідає фермер. – І я знаю, що завтра вони вийдуть на поле. Українців я вимушений запрошувати, оскільки мені бракує польських робочих рук, які б готові були виконувати таку сезонну роботу».

Річ у тім, що всі поляки, які готові займатися сезонною роботою, в цей час збирають ту саму спаржу в Німеччині. «Якби тут поляки заробляли так само, як у Німеччині, то напевно ніхто б нікуди не їхав», - каже Вітковський і додає: «Як у нас кажуть: працювати в Німеччині, жити в Польщі. Українці ж перебувають у схожій ситуації. Не виключає, що грошей, які вони заробляють у Польщі, їм вистачає на кілька місяців».

У Німеччині польський сезонний працівник заробляє під час збирання спаржі щонайменше шість євро за годину. Українець у Польщі натомість може розраховувати у перерахунку на один євро сорок центів за годину. Якщо врожай видався багатим, тоді таким чином можна заробити майже півтори тисячі євро. До того ж, фермери як Вітковський забезпечують своїх працівників ще проживанням і харчами.

З однієї пенсії не проживеш

На польських плантаціях працюють не лише молоді українці як Олег. Любі Крайло вже за 60. Й не для кого не секрет, що пенсії колишній вчительці як і багатьом іншим українським пенсіонерам не вистачає для нормального життя. «Після того, як я заплатила за струм і телефон, грошей уже й нема, – розповідає вона. – Але ж мені хочеться більш-менш нормально жити». І хоча вона власне міський житель, доля навчила її працювати й на полі.

Щодня близько восьми тонн спаржі збирають на плантації Павла Вітковського. 90 відсотків врожаю він експортує до Берліна й на береги Рура. Попит на спаржу в Німеччині не зменшується. Інакше поляк Вітковський не тримав би спаржеву плантацію площею в 32 гектари, а його українці не мали б роботи. А так караван сезонних працівників з України й наступного року потягнеться до Польщі.

Автор: Надін Войцик / Володимир Медяний
Редактор: Дмитро Каневський