Що робити з документами міністерства державної безпеки Німецької Демократичної Республіки, відомого ще як "штазі"? Однозначної відповіді на це запитання ніколи не було. Але це й не дивно. Адже ніколи раніше спадщина спецслужб ще не піддавалася такому більш-менш публічному розтину. Спроби попередити такий розвиток мали місце у вирішальні місяці мирної революції 1989-90 років в обох частинах тоді ще розділеної Німеччини. У НДР представники влади, яка доживала свої останні дні, вже було почали знищувати архіви. Правозахисникам та активістам вдалось відвернути найгірше - вони штурмували офіси "штазі" в центрі Берліна та в інших містах Східної Німеччини.

Якби не їхні мужні дії, тоді навряд чи через рік після возз'єднання Німеччини було б створене відомство з опрацювання архівів "штазі" і Йоахіму Ґауку, нинішньому федеральному президенту, було б нічим керувати. Саме він у 1991 році став першим "федеральним уповноваженим з питань документації держслужби безпеки колишньої Німецької Демократичної Республіки". На цій посаді він пропрацював до 2000 року. Вже в останньому складі Народної палати НДР Ґаук як голова спеціальної комісії контролював процес ліквідації "штазі".

Тріумф Ґаука в суді

Була б воля "канцлера об'єднання" Гельмута Коля, архіви "штазі" так і лишилися б під замком. За цим стояли не обов'язково політичні чи особисті мотиви. Просто західні німці вважали, що такі делікатні державні документи не варто піддавати розголосу. Східнонімецькі ж правозахисники, навпаки, хотіли, щоб дістали можливість зазирнути до документів передусім жертви диктатури Соціалістичної єдиної партії Німеччини.

1992-го року Ґаук здобув у Берлінському адміністративному суді ще одну перемогу: створений під його структуру закон отримав пріоритет перед федеральним законом про захист персональних даних. Це спростило доступ до багатьох документів, які в іншому випадку були б закриті через захист персональної інформації.

Через 25 років після створення відомства з опрацювання архівів "штазі" більше нема сумнівів в доцільності цієї структури. Своїм успіхом відомство з опрацювання архівів "штазі" привернуло до себе увагу й за межами Німеччини. Багато країн у Східній Європі, а також у Латинській Америці та на Близькому Сході, використовують німецький досвід як модель для осмислення власного авторитарного минулого. Розсекречені документи дають можливість віднайти й притягнути до судової відповідальності активних спільників диктаторських режимів. Жертви, у свою чергу, мають змогу довести, що з політичних мотивів були зруйновані, наприклад, їхні професійні кар'єри. І в деяких випадках вони можуть розраховувати навіть на компенсацію - принаймні фінансову.

Документи на службі реабілітації

Дослідження та відкриття архівів "штазі" не в останню чергу стало засобом широкомасштабної програми індивідуальної та соціальної реабілітації. Звісно ж, у НДР, попри сотні тисяч "стукачів", було й багато людей, які відмовлялися співпрацювати зі спецслужбою. Уже в перше десятиріччя роботи нового відомства його важливою задачею стало саме це - показати такі світлі сторони. З плином часу ця мета здобула більшого значення.

Час гучних викриттів давно минув. Наступники Ґаука - Маріанне Біртлер та Роланд Ян - ще більше змістили фокус на дослідження аспектів диктатури. Архіви "штазі" пропонують для цього унікальні матеріали. Багато що вже досліджене, але чимало залишається і для нових пошуків. У майбутньому цим опікуватимуться новостворені структури. У вівторок, 12 квітня, призначена Бундестагом експертна комісія презентувала рекомендації стосовно створення таких нових структур.

Архіви "штазі" залишаться відкритими

Отже, документи пропонується передати до федерального архіву. Кінцевим терміном голова комісії, екс-прем'єр-міністр федеральної землі Саксонія-Ангальт Вольфґанґ Бемер назвав 2021 рік. Його аргумент для встановлення саме такого терміну: новий парламент, який оберуть наступного року, матиме цілу легіслатуру для втілення реформи в життя. Федерального уповноваженого з дослідження архівів "штазі" - принаймні з такими функціями, як сьогодні, - уже, напевно, не буде. Нині говорять про призначення свого роду омбудсмена, який би опікувався питаннями жертв "штазі".

Хвилювання щодо того, що із завершенням роботи відомства з опрацювання архівів "штазі" ця глава буде завершена, є безпідставними. Адже й надалі кожен зможе направити запит на дозвіл зазирнути в особисте досьє. Дослідники також матимуть змогу шукати невідомі раніше факти та публікувати їх.

Багато з паперів уже доступні у медіатеці "штазі". Свіжий приклад - поведінка стосовно катастрофи реактора у Чорнобилі 26 квітня 1986 року. "Тримати все під контролем", - йдеться у викладеному онлайн документі. Чи не найкраща характеристика діяльності "штазі".