Молода науковець Тіна Кох вже більше року досліджує, як реагують людські злоякісні клітини на опромінення в умовах космосу. «Це генетична лабораторія, перший ступінь безпеки. Я вбираю рукавиці і дістаю клітини з інкубатора. Важлива стерильність. Треба транспортувати клітини на опромінення. Вони дуже не люблять, коли їх дістають з інкубатора – для них це неабиякий стрес», - дбайливо розповідає аспірантка про клітини, немов це якісь милі звірятка.

Лабораторія для Тіни – рідний дім. Якщо вона з таким же ентузіазмом працюватиме і надалі, колись її дослідження можуть допомогти захищати астронавтів від небезпечного опромінення. 29-річна дослідниця вивчала біологію. Коли шукала місце в аспірантурі, в інтернеті випадково наштовхнулася на програму Space Life.

Напрямки досліджень різні, мета - одна

25 молодих науковців з усього світу досліджують та експериментують під егідою Німецького аерокосмічного центру. Центр має лабораторії у 13 містах Німеччини, однак основні дослідження сконцентровані у Кельні. Аспірантську програму центр веде у співпраці з цілою низкою університетів – від Кіля до Реґенсбурга. Лекції читаються блоками по три місяці - англійською мовою. Раз на рік всі аспіранти збираються, аби представити один одному свої проекти.

Аланкрита Маґатшкі у себе на батьківщині, в Індії, вивчала фізику, математику та електротехніку. До далекої Німеччини наважилася поїхати заради науки. «У програмі Space Life мене захоплює те, що тут разом, в одній будівлі, працюють науковці зовсім різних напрямків. Мета у всіх спільна – краще зрозуміти життя у космосі», - каже дослідниця. На відміну від однокурсниці Тіни Кох, 24-річна Аланкрита мріє досліджувати загадки всесвіту вже давно. Натхнення прийшло однієї миті далекого 1994 року, коли в Індії було сонячне затемнення.

Тим часом Тіна Кох зі своїми злоякісними клітинами вже дісталася однієї з лабораторій, розташованих у підвалі Кельнського аерокосмічного центру. Вона регулярно приносить сюди клітини на деякий час, аби щоразу порівнювати їхній стан. «Ось наша рентгенівська установка. Сюди ми зараз помістимо наші клітини і будемо опромінювати їх, аби потім подивитися, які гени активуються», - пояснює аспірантка.

Космос їм тільки сниться

Тіна застерігає від розчарування усіх тих, хто під Space Life уявляє собі різні тести у капсулах невагомості і усіляку іншу дивовижу. Зрештою, її повсякденна робота не дуже відрізняється від буднів звичайного біолога.

«Якщо поглянути окремо на мій проект, космос і на думку не спаде. Я, по суті, не роблю нічого такого, чого я не робила до приходу у цей центр. Я сиджу у лабораторії, працюю з клітинами. Це лише маленька частинка у великому «пазлі», яким є наш проект дослідження космосу», - зауважує Тіна Кох.

Фізик з Індії Аланкрита на комп’ютері розробляє фіктивні моделі всесвіту, колега-біолог з Китаю досліджує, як змінюється у космосі кістковий мозок, а спортивний психолог в одному із сусідніх з Тіною кабінетів розробляє спеціальну тренувальну програму для астронавтів. Далеко не кожен з молодих науковців після написання дисертації знайде роботу, пов’язану безпосередньо із космосом. Однак успішна наукова кар’єра майже гарантована. Адже дослідники з «космічної» сфери мають дуже непогану репутацію. Зрештою, їм належать численні корисні інновації, які знайшли широке застосування у повсякденному житті. Це і сковорідка з тефлоновим покриттям, і ортопедичний матрац з «холодної» піни або спортивні програми, які розроблялися для космонавтів і прижилися у сфері посттравматичної реабілітації.

Автори: Сузанне Кордс/Євген Тейзе
Редактор: Леся Юрченко