Бен Мур - популяризатор науки та автор багатьох переважно науково-популярних праць про Землю, Всесвіт та позаземні форми життя у космосі. Крім того, Мур професор астрофізики в Цюріхському університеті. Нещодавно вийшла його праця "Місяць: минуле, теперішнє та майбутнє" (оригінальна назва англійською The Moon: Past, Present & Future. - Ред.), що підсумовує відомі на сьогодні науковцям факти про Місяць. Ця книга - лише частина значно більшої за масштабом наукової праці вченого. Головна мета його публікацій - показати "розуміння походження та еволюції Всесвіту", зокрема те, як формуються галактики, зірки та планети. У переддень 50-річчя "гігантського стрибка для людства", тобто висадки на Місяць, DW поспілкувалася з Беному Муром про пов'язану з Місяцем міфологію та його вплив на наше життя.

Deutsche Welle: Чому людей постійно так зачаровував Місяць?

Бен Мур: Гадаю, однією з головних причин цього є те, що він такий прекрасний на тлі нічного неба. Крім того, з усіх небесних світил його можна найкраще розгледіти неозброєним оком. Завдяки відносно невеликій відстані Місяця від Землі ми можемо роздивитися багато деталей на поверхні цього світила, приміром, сірі плями, котрі насправді є застиглою розлитою лавою, де переважали базальтові породи. Різні культури плекали свої власні асоціації навколо цих деталей місячної поверхні. Приміром, китайці вбачали на Місяці зайця чи кролика, а германські народи - хлопчика або чоловіка.

Чому люди завжди по-різному розуміли Місяць та фрагменти його поверхні?

Це відбувалося ще тисячі років тому, коли людство знало вкрай мало про Місяць. Щось містичне було в його сяйві, що пов'язували з богами та міфами, а ці перекази вже передавалися далі з покоління до покоління. Наприклад, для германських народів сіра пляма на місячній поверхні - хлопчик або обличчя чоловіка на Місяці. Щодо того, як він там опинився, казали, що це той злодій, кого спіймали під час крадіжки й покарали тим, що заслали навічно на Місяць.

Може, такими розповідями люди намагалися прищепити важливі життєві істини та цінності?

Саме так. Був час, коли молоді культури намагалися зрозуміти світ навколо себе, але без тих знань, які ми маємо сьогодні. Вони вигадували всілякі історії, намагаючись відшукати в космосі якийсь сенс. Першою відомою прогресивною цивілізацією були шумери, котрі винайшли письмо та колесо, що було близько 5000 років тому. Місяць був найважливішим божеством шумерів. У них були астрономи, котрі займалися лише вивченням Місяця. Крім того, вони намагалися розпізнати на поверхні світила якість знаки та силуети, а також вирахувати, коли саме слід чекати поворотів Місяця. В шумерів їх пов'язували з подіями на Землі, приміром, війнами чи голодними роками. Астрономи мали заздалегідь повідомити правителю настання таких подій. Дехто з шумерських правителів навіть призначали на такі періоди "запасних" керівників, котрі мали пережити всі негаразди цього часу замість справжніх царів.

Чи є в наш час приклади подібних забобонів?

Тодішній етап став етапом зародження астрології, звісно, не тої, котру ми нині знаємо, тобто та, яка вивчає розташування планет на момент народження людини. Натомість шумерська астрологія мала справу з різноманітними ознаками, знаменнями та міфами навколо поворотів Місяця та іншими явищами, пов'язаними з цим світилом.

Якщо прокрутимо кілька тисяч років уперед, то побачимо, що ті ж римляни розвинули такі міфи ще далі. Птолемей (астроном та математик Клавдій Птолемей. - Ред.) вивів все це на зовсім інший рівень - на той стан, що має сучасна астрологія.

Вашу нещодавно опубліковану книгу про наш природній супутник читаєш як біографію…

Моя книга - це ґрунтовний аналіз історії Місяця: в минулому, тепер та в майбутньому. Вона й справді є біографією нашого нічного світила, від його появи до завершення його існування. Крім того, у книжці також показано, як існування Місяця впливає на Землю та на наше життя на Землі. Це - дуже цікаво.

А які приклади такого впливу Ви могли б назвати?

Один з найцікавіших - власне, він став причиною того, чому я взагалі розпочав вивчення походження Місяця, - це те, що без Місяця наша Земля не мала б стабільності. Без нашого природнього супутника наша планета постійно безладно крутилася б та переверталася б у космосі, що буквально б за кілька тисяч років призвело б до катастрофічних кліматичних змін. Сила тяжіння Місяця притягує до себе поверхню нашої Землі, котра обертається, й ця сила примушує Землю обертатися в "правильному" ритмі. Крім того, Місяць допомагає підтримувати стабільність нашого клімату вже впродовж 4,5 мільярда років існування нашої планети.

Тобто, головний вплив Місяця на наше життя полягає в тому, що без нього нас усіх не було б?

Саме так і є. Вся еволюція була б іншою. Уявіть собі ось таку ситуацію: десь поблизу теплого екватора або в океані розвилося життя, і тут раптом Земля трохи перевертається, і ця її частина за мить перетворюється на суцільну кригу. Тож за таких обставин украй складно уявити собі, як наше сьогоднішнє життя взагалі змогло б виникнути та розвиватися.

Досі ми говорили про міфологію навколо Місяця взагалі, але як щодо зворотного боку нашого природного супутника? Ви навіть стали співавтором книги для дітей, де йдеться про інопланетян на зворотному боці Місяця. Що змогло так зацікавити людей цією ідеєю?

Гадаю, до цього призвело те, що людство ніколи не могло зазирнути на зворотний бік Місяця. Тож цей бік у багатьох мовах називають ще "темним" боком Місяця, що надає йому ореолу містичності. Звісно, зворотний бік не такий уже й темний. На нього падає така ж кількість сонячного світла, як і на бік, обернений до Землі. Але ми можемо бачити лише цей бік нашого природнього супутника, тому що під час одного оберту навколо нашої Землі Місяць водночас робить один оберт навколо своєї осі.

Як так сталося, що попри такий його містичний ореол люди почали уявляти подорожі до Місяця та навіть те, як вони там сідатимуть?

Вже перші науково-фантастичні оповідання з XVII століття рясніли розповідями про легендарні подорожі на Місяць. Автори тих творів описували життя, котре, на їхню думку, могло існувати на Місяці, і те, як воно, мабуть, почуваєшся, стоячи на поверхні Місяця. Сам Галілео Галілей написав одне з перших науково-фантастичних оповідань. Воно вийшло з-під його пера одразу після винайдення телескопа, який дещо наблизив нас до поверхні Місяця.

Саме такі науково-фантастичні оповідання надихнули перших вчених-ракетників, приміром, росіянина Костянтина Ціолковського, розробити багатоступеневу ракету та вивести його відому формулу.

Як на вашу думку змінила в культурному плані людство перша висадка американських астронавтів на Місяці?

Для програми пілотованих польотів на Місяць було виділено багато коштів. Крім того, було досягнуто головної мети - доведено вищість американців над СРСР у космосі. З культурної точки зору це справило ще один важливий ефект. А саме те, що люди подивилися на Землю з зовсім іншої перспективи, з іншого світу. Стоячи на поверхні Місяця й дивлячись униз на Землю. Кожен астронавт, який бодай раз побував на Місяці, розповість, як це неймовірно, дивитися на Землю з такої висоти.

Зрештою, це також змінило значення нашої планети в очах людей. Адже як сказав колись (астрофізик, автор численних праць та телеведучий. - Ред.) Карл Саган, Земля стала "блакитною цяткою" у велетенському космосі.

Ви співпрацюєте з митцями та навіть пишете власну музику, на котру, як Ви стверджуєте, впливають мрії про Всесвіт. Як Ви вкладаєте ці мрії у свою музику?

Намагаюся вмістити в свої пісні звуки з космосу. Приміром, звук Великого вибуху - тобто розширення Всесвіту. Ці звуки нам не вловити власним вухом, але я можу змінити частоти та налаштувати все так, що їх можна почути на комп'ютері.  

А вже згодом я можу вплітати цей звук - власне шипіння - у мою музику. Те саме можна робити зі звуком вибуху зірки. Він дещо схожий на барабанний бій.