Японці довели, що мають характер! Минуло трохи більше чотирьох років після ядерної катастрофи у Фукусімі, а Японія знову вводить в експлуатацію одну зі своїх атомних електростанцій. Не те, щоб бракувало протестів громадян проти цього, адже у префектурі Фукусіма наслідки цунамі та аварій на енергоблоках тамтешньої АЕС ще й по сьогодні досить відчутні. Попри це, уряд Сіндзо Абе дійшов висновку, що витрати на імпорт газу та нафти, на які змушені були перейти після відключення АЕС країни від енергосистеми, занадто високі. Це було рішення з виключно економічних міркувань, а такі рішення в Німеччині вже навряд чи ухвалять.

Адже, на відміну від Японії, рішення німецького уряду після Фукусіми повністю відмовитися від атомної енергетики, швидше за все, остаточне. Жодна з більш-менш впливових політичних сил Німеччини не виступає за спорудження нових АЕС. Дискусії вирують натомість про високі видатки на демонтаж зупинених з 2011 року дев'яти АЕС країни та про кошти, потрібні на переробку і захоронення ядерного палива.

Тим часом у Німеччині триває перехід на відновлювальні види енергії. І хоча цей перехід відбувається не так швидко, як планувалось, але його вже не спинити. Громадяни часто невдоволені через нові лінії електропередач, високі ціни на електроенергію та інколи скаржаться на "спотворення" ландшафтів більш ніж 25 тисячами вітряків. Але населення йде в ногу з цим переходом на відновлювальну енергію. Власник оселі з модулем сонячних батарей на даху, навіть за непевних обставин проти атомної енергетики. Так само як і ті, хто такі будує такі будинки. А це і є головною різницею від Японії.

Бракує громадського руху проти атомної енергії

Хоч Фукусімська катастрофа, спричинена землетрусом та наступним за ним цунамі, завдала сильного удару по Японії, аж так, що вона спочатку відмовилася від атомної енергетики, та серед населення не було руху проти "мирного атома", як він виник у Німеччині багато років тому, попри те, що вона не пережила подібних катастроф. Чи дійсно японський уряд перезапустить протягом наступних 15 років ще 23 реактори, невідомо, поживемо - побачимо.

Як в Японії, так і в Німеччині та й скрізь у світі відомо одне: атомна енергетика небезпечна та дорога, принаймні, дорожча за відновлювальні види енергії, чий бурхливий розвиток упродовж останніх років уможливив їхнє використання навіть у значно бідніших країнах. У квітні 2015 року в світі струм генерували близько 430 реакторів, включно з 43 японськими енергоблоками. Це число не росте вже впродовж років, радше старі енергоблоки відключають від мережі, ніж будують нові. Китай хоча й планує побудувати 27 реакторів (і, мабуть, не дуже перейматиметься побоюваннями та страхами населення), але й він вкладає значні суми у відновлювальну енергетику. Індія також планує спорудження нових АЕС, так само як і Росія. Але у більшості демократичних країн Заходу атомна енергетика переживає радше спад.

Жодна АЕС не окупається

А згадані 430 реакторів дедалі більше старіють, стають вразливішими та небезпечними. Колись постане питання, у скільки обійдеться демонтаж та захоронення відходів. Тут ідеться про мільярди, які потім переважно мають надійти з державного бюджету. Німецький інститут економічних досліджень (DIW) довів в одному з досліджень: досі ніде атомні станції не споруджували без масивної підтримки з боку держави та відповідного фінансування з бюджету. Крім того, для країн південної півкулі, що нерідко не мають центральної енергетичної системи, відновлювальні види енергії так само кращі та придатніші, ніж атомні монстри.

Тож, попри дії Японії: майбутнє за струмом з відновлювальної енергетики та кращої ефективності енергоспоживання. Особливо в Німеччині атомна енергетика не зможе подолати громадську думку. Це зрозуміла Анґела Меркель, коли подивилася відео- та фотоматеріали з Фукусіми. І тоді, всупереч своєму звичному стилю, вона діяла швидко й поклала край атомній добі в Німеччині.