До шести років діти ходять у дитячий садок. Потім вони зобов'язані відвідувати школу щонайменше до 15 років - до 9 чи 10 класу, залежно від федеральної землі. Навчання вдома можливе лише як виняток, наприклад, у разі тяжкої хвороби.

Перший день у школі батьки намагаються "підсолодити", кладучи до "шкільних кульків", які діти отримують у подарунок, багато смаколиків. Але далі на дітей чекає "серйозне життя". Освітню систему Німеччини регулює не федеральний уряд, а уряди окремих федеральних земель. У більшості земель діти ходять до початкової школи чотири роки (в Берліні навіть шість), перш ніж перейти до школи вищого рівня.

Перед тим, як дитина закінчить початкову школу, вчителі радять, до школи якого типу краще далі віддати учня: до гімназії (Gymnasium), загальної (Gesamtschule), реальної (Realschule) чи основної школи (Hauptschule). Часто батьки, однак, лише уважно вислуховують пораду вчителя, але дитину віддають до старшої школи такого типу, який самі вважають за найкращий для свого чада.

Гімназія готує дітей до навчання в університеті. Навчання триває до 12-го або в залежності від федеральної землі 13-го класу. В одинадцятому класі учні, як правило, вибирають дві-три дисципліни для поглибленого вивчення. Але це означає звуження профілю: учні гімназії отримують багатосторонню освіту. Атестат зрілості (Abitur) надає випускнику право на вступ до будь-якого вишу.

У більшості земель навчання в реальній школі триває з 5 до 10 класу. Програма майже така сама, як у гімназії, але менше іноземних мов. Учнів готують до професійних шкіл. Крім того, вони мають право пройти дворічне навчання для роботи держслужбовцем. Учні з високою успішністю також можуть отримати атестат зрілості (Abitur), проте для цього їм доведеться перейти до гімназії чи загальної школи.

Основна школа дає неповну середню освіту. Навчання триває до дев'ятого класу. Програма майже така сама, як у школах вищих рівнів, проте темп навчання тут повільніший. До програми входять курси практичного спрямування, які готують учнів до подальшого навчання в професійних освітніх закладах. Після закінчення основної школи учні звичайно можуть перейти до реальної школи, загальної школи чи гімназії.

Загальні школи поширились у Німеччині в 1970-х роках як альтернатива трискладовій шкільній системі - гімназія, реальна й основна школа. Ці три типи школи інтегровані в загальній школі під одним дахом. Учні можуть отримати атестат зрілості після 13 класу, як в гімназії, або розпочати професійну підготовку після 9 чи 10 класу.

Нині в Німеччині майже половина школярів після початкової школи йде до гімназії. Зростає популярність і загальної школи, адже тут від учнів не вимагають одразу зробити вибір стосовно свого майбутнього - вища освіта чи робоча спеціальність. У великих містах попит на загальну школу вже перевищив пропозицію: так, у Кельні в 2018 році загальні школи були змушені відмовити приблизно 1000 кандидатів.

Якщо дитину прийняли до гімназії, це ще не гарантія, що вона її завершить. 5 і 6 класи гімназії вважаються орієнтаційними: якщо учню складно опанувати програму, вчителі можуть порадити перевести його до реальної чи основної школи. Водночас якщо учень реальної чи основної школи в 5 і 6 класах має високу успішність, він може відносно без проблем перейти до гімназії.

У різних федеральних землях - різна система: в Саксонії після початкової школи діти відвідують школу вищого рівня (Oberschule) (поєднання основної й реальної шкіл) або гімназію. В деяких землях також можна з 1 по 10 клас відвідувати громадську школу (Gemeinschaftsschule), яка є різновидом загальних шкіл. У Баварії з 2011 року замість старшої ввели середню школу (Mittelschule). Заплутатися легко.

Після старшої й реальної шкіл учні продовжують навчання в професійному училищі. Тут теорія йде пліч-о-пліч з практикою, завдяки чому випускники стають затребуваними спеціалістами на ринку праці. Професійні школи тісно співпрацюють з фабриками й підприємствами, які пропонують проходження навчальної практики і є потенційними роботодавцями випускників.

Діти з інвалідністю зазвичай відвідують спеціальні школи (Förder- und Sonderschulen), які пристосовані під їхні потреби. Критики вважають, що таким чином діти почуваються ізольованими в суспільстві. Тим часом деякі з цих дітей можуть відвідувати й звичайні школи. Водночас опоненти вказують, що через брак вчителів зі спеціальною освітою у звичайних школах діти не отримують відповідного піклування.

Часом заняття закінчуються о 12:00, часом о 15:00 чи 16:00. Для батьків, які працюють, це справжній виклик. Лише деякі школи пропонують догляд за дітьми впродовж усього дня, коли учні після уроків можуть залишатися виконувати домашні завдання чи відвідувати різні гуртки.

Також у Німеччині є приватні навчальні заклади, як наприклад, вальдорфські школи, інтернати й школи, що фінансуються церквою. Але більшість дітей відвідують державні навчальні заклади. І не варто боятися: якість освіти висока також за межами приватних установ.