Українські чиновники активно беруть на озброєння популярний і безкоштовний інструмент впливу на людей - соцмережі. Наприклад, у Twitter-акаунті Кабінет міністрів України зранку у п'ятницю, 7 серпня, звернувся до підписників з питанням - чи спростило б їм життя скасування трудових книжок? "Хочемо знати вашу думку на нову ініціативу @mineconomdev відмовитись від паперових монстрів", - йшлося у твіті уряду.

Цей допис ретвітнули або якимось чином прокоментували близько ста різних користувачів. Та вже за кілька годин урядовий акаунт урочисто підсумував підтримку людей. "Більшість коментарів - 94 відсотки - за реформування. Ваша думка важлива! Подробиці згодом". І того ж дня від міністерства економічного розвитку та торгівлі з'явився ще один допис у мережі з закликом про те, що час скасувати трудові книжки, та аргументацією, чому це слід робити. Тобто менше ніж за добу міністерство поставило на голосування, визначило результати опитування і підсумувало свою позицію.

Аби лише спитати

Інакше, ніж дурницею, такий підхід не можна назвати, вважає соціолог та директорка фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна. Таке "опитування" представляє думку не всіх верств населення, а лише активних користувачів соцмереж, пояснює DW експертка. І додає, що воно жодним чином не може бути репрезентативним. "Ну, це дурниця, дурниця просто, якщо Кабмін дійсно написав, що 94 відсотки за скасування трудових книжок. Так само можемо вийти на вулицю і опитати всіх перехожих людей, яких ми зустріли. Кого вони представляють? Тільки тих, кого ми зустріли. Кількість тут не має жодного значення!" - обурюється Ірина Бекешкіна.

На думку соціолога, якби уряд дійсно хотів дізнатись думку людей, він мав би організувати та провести загальнонаціональне опитування за всіма правилами вибірки: коли опитуються люди різної статі, віку, місця проживання тощо. А інтернет-голосування Бекешкіна вважає більше популізмом політиків.

Натомість у мінекономіки такі опитування називають гарним каналом швидкого зворотнього зв'язку, бо для більшості людей зручніше писати в соцмережі. "Часу на проведення громадських обговорень у мене немає, та й людям незручно їхати в громадську приймальню, щоб поскаржитись чи висловити свою думку", - пояснює заступник міністра Максим Нефьодов.

Він запевняє, що "Facebook уже неодноразово ефективно проявляв себе у спілкуванні з підприємцями". Наприклад, під час прирівнювання пива до алкогольних напоїв. "Тоді реалізація закону була не продумана, і від цього потерпали мініброварні. Ми почули їх скарги в соцмережах, зустрілись з ініціативною групою і вирішили це питання", - розповідає Максим Нефьодов у розмові з DW. Чиновник зізнається, що часто навіть реакцію членів парламенту або Кабміну можна швидше отримати через соцмережі, ніж вживу.

Спитати Facebook - як підкинути монету

Відомий український блогер Роман Шрайк, у якого лише у Facebook понад півсотні тисяч підписників, сам часто проводить опитування на різні теми. Починаючи від того, за кого люди проголосують на найближчих виборах, і закінчуючи економічною тематикою. На його опитування люди активно реагують, навіть більш активно, ніж на урядові.

Проте сам Шрайк хоч і любить проводити такі голосування, ухвалювати рішення на підставі їх результатів не радить. "Провести опитування у Facebook це те ж саме, що підкинути монету. Можеш отримати будь-який результат. Для формування політики такий інструмент в соцмережі є мало корисним", - каже блогер. Як доказ він згадує опитування, яке проводив одразу після скандального звільнення з уряду Саші Боровика. Тоді Шрайк запитував у своїх підписників, кого б вони хотіли бачити прем’єр-міністром України. І значна частина відповіла, що - Боровика, хоча уже за кілька місяців про нього забули.

На думку блогера, часто через опитування політики шукають підтримку своєї ініціативи у людей. "Вони хочуть побачити підтримку, бо часто деякі наші реформатори в уряді або в правоохоронних органах почувають себе, як в тилу ворога", - пояснює Шрайк.

І дійсно - останні скандали в генпрокуратурі підтверджують, наприклад, що підтримка людей навіть через соцмережі багато чого важить. Грузинський реформатор і заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе опитувань не проводить, але часто у Facebook прямо закликає перепостити його інформацію і долучатись до його ініціатив.

Максим Нефьодов з мінекономіки також не приховує, що подаючи до парламенту новий законопроект, важливо мати підтримку людей. "Тоді ми можемо сказати і депутатам, і урядовцям - ось, ми отримали схвальні відгуки, спитайте самі людей на вулицях", - аргументує Нефьодов.

Маніпуляція думками

Відмінність, як в Україні або, наприклад, в США, використовують соцмережі, полягає у тому, що за океаном у політика ціла команда працює над спілкуванням з людьми через інтернет. Ніхто з відомих чиновників сам не веде свій акаунт.

"Якщо політик просто вирішив, що виставлятиме якісь питання і моніторитиме час від часу відповіді, то цього не достатньо. Треба, щоб була логіка того, як він спілкується з народом, щоб народ бачив, що є якийсь фідбек, зворотній зв'язок. Це вимагає зусиль і часу", - вважає докторантка Університету Меріленда та редактор проекту Global Voices Тетяна Локоть.

На жаль, в українському Facebook дискусії відбуваються часто зовсім не так. Наприклад, міністр внутрішніх справ і активний користувач мережі Арсен Аваков теж часто апелює до людей через інтернет. Зокрема, цікавиться їхньою думкою щодо дизайну нової автівки патрульних поліцейських і схвально відгукується на підтримку. Проте, коли багато користувачів Facebook обурюються ініціативою міністра створити бригади спецпризначенців "Небесна сотня" або призначенням екс-дружини бізнесмена Сергія Тищенка на посаду керівника управління з забезпечення повернення активів, отриманих злочинним шляхом, реакції на це від чиновника немає.

Так само й під час обговорення щодо скасування трудової книжки мінекономіки в основному відповідало тим користувачам, які схвально відгукувались щодо ініціативи відомства.

Натомість, за словами Тетяни Локоть, під час обговорення програми ObamaСare у США, багато критичних зауважень і жорстких питань надходили в соцмережі і майже всі отримували свої відповідь і роз'яснення. Це була досить успішна прозора кампанія залучення громадської думки, вважає експертка.

Українські ж чиновники часто маніпулюють аудиторією і нав'язують свою думку замість того, щоб обговорювати з ними усі аспекити питання, вважає експерт інціативи "Реанімаційний пакет реформ" Ярослав Юрчишин. "Це коли питання формулюється таким чином, що на нього очікується або позитивна, або негативна відповідь", - уточнює Юрчишин. Наприклад, коли твіт міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавичуса про трудову книжку починається зі слів "хоронимо совкову спадщину".