За два дні, 29 і 30 вересня 1941 року, на околиці Києва розстріляли 33 771 людину. Серед них були євреї, сінті та рома, радянські військовополонені, комуністи-підпільники. Але євреїв було найбільше: понад 30 тисяч людей. Розстріли в урочищі Бабин Яр стали однією з найбільших масових акцій знищення під час Другої світової війни.

До війни в Києві проживали близько 50 тисяч євреїв. З початком військових дій на території СРСР багато втекли на схід, вглиб країни, інші - пішли на фронт, а більшу частину тих, хто залишився в місті, розстріляли. Полювання на євреїв почалося відразу, як тільки німці взяли Київ: євреїв виловлювали на вулицях, у дворах і били. А наприкінці вересня по всьому місту були розклеєні оголошення, в яких йшлося про те, що всім євреям належить 29 вересня зібратися на розі вулиць Мельникова та Дегтярівської, взяти з собою документи, цінні речі, теплий одяг. За непокору погрожували негайним розстрілом.

Читайте також: Що не подобається українцям у меморіалі "Бабин Яр" - і до чого тут "Дау"

Бабин Яр був обраний німецьким командуванням через наявність там ровів і ярів. Це полегшувало завдання катам: їм не довелося рити глибокі могили для тисяч трупів. Крім того, місце було досить віддалене від центру міста: там легко було сховатися від допитливих, та й пострілів було не чутно.

Це був не просто розстріл. Це був конвеєр. Людей, які кричали від жаху, вбивали пострілами в потилицю упродовж декількох годин поспіль. Тільки за перший день було розстріляно понад 20 тисяч людей. Одна група німців відповідала безпосередньо за розстріл, інша - складала трупи, третя - сортувала цінні речі, четверта - стерегла тих, хто чекав своєї "черги"...

Кати: зондеркоманда 4А айнзацгрупи C

За словами берлінського історика Вольфґанґа Бенца (Wolfgang Benz), айнзацгрупи спочатку створювалися саме як ескадрони смерті. Супроводжуючи вермахт, ці підрозділи "вичищали небажані елементи" на окупованих територіях. На думку американського історика Тімоті Снайдера, важливо також усвідомлювати, що в організації та проведенні масового розстрілу брали участь не тільки представники служби безпеки СД і есесівці, а й звичайні німецькі поліцейські, а також представники цивільних відомств, офіцери і солдати вермахту.

Читайте також: Німецька книжка про Голокост в Україні

Як зазначає німецький історик Йорґ Баберовскі (Jörg Baberowski), активне сприяння німцям надавали місцеві колабораціоністи: "Українським націоналістам давно пора задуматися над тим, яку роль в цій жахливій трагедії відіграли самі українці. Поки вони цього не зроблять, ні про яке осмислення минулого не може бути й мови".

Читайте також: Катя Петровська: Українцям бракує вільних дискусій на складні історичні теми

Розслідуванню діяльності айнзацгруп був присвячений окремий судовий процес у рамках так званих наступних, або малих Нюрнберзьких процесів. Деяких керівників підрозділів засудили як воєнних злочинців. Курт Вернер (Kurt Werner), який постав перед судом в Нюрнберзі, розповідаючи про розстріли 1941 року, "скаржився" на те, "яких нервів це коштувало" їм, німецьким офіцерам, виконувати таку "брудну роботу". "Щоб, так би мовити, поберегти нерви катів, нацистами вівся пошук більш простих і ефективних методів масового знищення людей, тому в Освенцимі і проводилися експерименти із задушливими газами", - розповідає історик Вольфґанґ Бенц.

Голокост - це не тільки газові камери

Як зазначає історик Тімоті Снайдер, Бабин Яр став для керівництва "третього рейху" своєрідною демонстрацією того, на що в принципі здатні німці: вони були здатні за два дні фактично повністю знищити єврейське населення великого європейського міста. "Масові вбивства євреїв почалися не в газових камерах Освенцима. Вже на момент проведення Ванзейської конференції 1942 року, де обговорювалися шляхи "остаточного вирішення єврейського питання", було розстріляно як мінімум пів мільйона євреїв", - каже Вольфґанґ Бенц.

У Бабиному Яру продовжували розстрілювати і після 30 вересня. Серед жертв були сінті та рома, пацієнти психіатричних лікарень, комуністи-підпільники, радянські військовополонені. Розстріли були вже не такими масовими, але проводилися послідовно - аж до звільнення міста Червоною Армією. Слідом за Бабиним Яром були ще масові вбивства євреїв в Одесі, у Ризі, але всі ці трагедії багатьма були згодом несправедливо забуті на тлі того, які жахи творилися в концтаборах.