Лєшека Бальцеровича називають ідеологом економічних реформ у Польщі. Обіймаючи з 1989 по 1991 рік посаду віце-прем’єра та міністра фінансів Польщі, Бальцерович запропонував план швидкого реформування економіки, який тоді отримав назву «шокова терапія». Друге пришестя Бальцеровича в польський уряд відбулось наприкінці 90-их. 2001 року головою Національного банку Польщі, яким він був протягом шести наступних років. Цими днями Бальцерович перебуває в Україні. В інтерв’ю Deutsche Welle він навів свої рецепти одужання української економіки.

Deutsche Welle: Вас називають батьком «шокової терапії» у Польщі. Чи допоміг би Україні такий підхід до економічних реформ?

Лєшек Бальцерович: Я ніколи не використовую цей емоційний вираз, тому що люди його бояться. Треба говорити так: якщо економіка хвора, тобто її зростання повільне, триває фінансова криза, тоді треба говорити про звичайну терапію. Залежно від того, якою є хвороба, терапія може бути або швидка, або повільна. Але якщо в Польщі у 1989 році була економічна катастрофа, то у тій ситуації найкращим було максимально швидке одужання. В Україні ж, незважаючи на 20 відсоткову інфляцію, катастрофи нині немає, однак є сектори, які потребують реформування. Відтак, спершу треба визначити, що необхідно робити. За тим необхідно мобілізувати ту частину суспільства, яка зацікавлена в економічному розвитку більш швидкими темпами. Без мобілізації громадськості реформ не буде.

DW: Свого часу Ви відзначали, що Україна мала стрімке економічне зростання, однак тоді ж зауважили, що утримання швидкого розвитку економіки залежить від покращання політики. За Вашими спостереженнями, нинішня українська політика сприяє економічному зростанню країни?

Покращити політику – означає створити таку політичну обстановку, у якій би рішення, що ухвалюються політиками, сприяли б розвитку економіки. А залежить це від демократії. І в Польщі, і в Україні демократія є, однак, важливо, щоб в її умовах якомога більше людей мобілізувались для того, щоб чинити тиск на політиків. Плацдарм для проведення реформ створює громадянське суспільство! Для цього, звичайно, потрібен час – не можна створити Швейцарію за два роки. Однак, процеси можна прискорити чіткою політичною програмою. Не важливо, ліва вона чи права, головне, чи передбачено у ній скорочення державних органів, зменшення впливу держави через приватизацію, дерегуляція. Адже більшість проблем у країні створюється надмірною регулятивною функцією держави.

DW: Чи можливо виробити належну політичну програму в країні, де цілком очевидною є нерівність населення в доходах?

Нерівність з’являється у зв’язку з недостатністю реформ. Самі реформи не є причиною нерівності. В Україні нерівності більше, ніж у Польщі, тому що в Польщі відбулося більше реформ. У Польщі нині легше створити і розвивати підприємство, в моїй країні менше бюрократії. В Польщі менше неформальних привілеїв для великих підприємств. Висновки такі: реформи у бік вільного ринку важливі не тільки для економічного зростання, а й для редукції надмірної різниці у доходах.

DW: Президент України Янукович, очевидно, буде більш прагматичним у ставленні до Польщі, ніж це було за часів Ющенка. Як це впливатиме на україно-польські відносини?

Головне – розвиток відносин не тільки і не стільки на самій верхівці, а між людьми. Повинні зростати комерційні, економічні відносини. Мають розвиватись культурні стосунки, поляки повинні відвідувати Україну, українці – Польщу. Необхідно прагнути суспільної інтеграції. Мені особисто важливо доносити мої думки і досвід до громадян, адже у демократії найважливіше – говорити саме до людей. Саме тому я спілкуюсь з представниками засобів масової інформації. Коли панує демократія, то така можливість існує. Коли ж ЗМІ контрольовані, то це уже не демократія. Тому свободу слова треба захищати, і за допомогою вільних ЗМІ намагатись мобілізувати громадську думку.

Розмову провела Олена Грищук.

Редактор: Євген Тейзе