Банківський сейф може виглядати і так – 230 тисяч головок сиру, які дозрівають в оптимальних умовах. Відсотковий прибуток очевидний: у закупці такий сир коштує 9 євро за кілограм, а в роздрібній торгівлі – утричі дорожче.

«Парміджано реджано» вартий золота, переконані банкіри. У спеціальне сховище банку потрапляє сир лише найвищої якості. Тут за ним стежать, перекладають з полиці на полицю, контролюють якість, доглядають. Як це й належить робити з цінним капіталовкладенням.

Сир вартий золота

«На разі у нас зберігається сир загальною вартістю 40 мільйонів євро, - розповідає працівниця банку Сильвана Патерліні. - З них 35 банк одразу ж виплатив виробникам». Кожна головка сиру тут – це свого роду гарантія під кредит або сертифікат з терміном дії від 18 до 36 місяців. Саме стільки часу потрібно, аби сир дозрів.

Такий підхід влаштовує всіх, вважає виробник сиру Ренато Альберічі: «Банк виплачує нам 70 відсотків ринкової вартості сиру. Це і є сума нашого кредиту. Решта іде на відсотки й оплату зберігання. Нас це влаштовує: краще одразу гроші, ніж кілька років чекати, поки сир дозріє».

Ласе капіталовкладення

Ця схема працює вже 300 років. Якщо виробник сиру не може виплатити суму кредиту, то банк сам продає знаменитий сир. Для фінансових інститутів у містах Парма і Реджо-Емілія це – стабільний бізнес. Адже щорічно в регіоні виготовляється сир на суму 840 мільйонів євро.

«Банк тримає відносно стабільну ціну на сир, - розповідає Сильвана Патерліні. Прибуток компенсує невеликі коливання». Таким чином стабільна вартість та кредитоспроможність сиру «парміджано реджано» у часи фінансово-економічної кризи робить таке капіталовкладення радше ласим винятком.

Автори: Філіпп Цан / Христина Ніколайчук

Редактор: Леся Юрченко