Вальтер Ґропіус заснував мистецьку школу Баугауз у 1919 році. За наступні 14 років вона стала найбільш значущою школою мистецтва, дизайну і архітектури, а також започаткувала напрямок мистецтва з однойменною назвою. Прості геометричні форми Баугаузу, такі як у цьому чайничку, створеному дизайнеркою Маріанною Брандт у 1924 році, залишаються актуальними і до сьогодні.

Баугауз знаходив вираження не лише у мистецьких і конструкторських проектах, а і у картинах і словах. У 1919 році Ліонель Файнінґер створив дизайн у стилі експресіонізму для головної сторінки "Собору", першого маніфесту Баугаузу, аби привернути якомога більше уваги до даного напрямку. Зала на виставці присвячена злету Баугаузу як популярної мистецької форми.

"Кінцева мета креативної діяльності - це споруда", - проголосив маніфест Баугаузу. У Веймарі креслення архітекторів, наприклад, таких, як Фаркаш Мольнар, залишилися нереалізованими. Однак із переїздом до Дессау школа заснувала свій власний факультет архітектури у 1926 році. Архіви Баугаузу присвятили залу на виставці кресленням і ескізам.

Вже у новій програмі Баугаузу 1923 року митці стилістично розпрощалися з експресіонізмом. Зображення і вироби були наближеними до реальності за дизайном і конструкцією. Мистецтво перебувало під впливом індустріального дизайну, і митці створювали прості форми, які надавалися до масового виробництва. Як на прикладі узору Flügeldecke Анні Альберс, створеному у 1926 році.

Практичне, функціональне, просте - це було неофіційне гасло усієї творчості Баугаузу. Архів виставляє створені під впливом даного напрямку предмети домашнього вжитку: лампи, килими і меблі. Кухня 1929 року від Марселя Броєра - приклад того, як у часи, коли все більше жінок обирали професійну кар’єру, меблі створювалися, аби заощадити час на домашній роботі.

Від будинків до іграшок. У 1923 році, аби створити цей корабель, Альма Бушер розвинула дизайн кубиків, створених Фрідріхом Фребелем ще у ХІХ сторіччі. Вона відповідала за дизайн дитячої кімнати в житловому будинку "Біля рогу" у Веймарі - архітектурному зразку стилю Баугауз. Архів Баугаузу в Берліні експонує єдину велику оригінальну іграшку з маєтку.

Напрям Баугауз не лише встановив нові стандарти для розміру і форми, але і винайшов цілком нову шкалу кольорів. Поет Йоганн Вольфґанґ фон Ґете експериментував з кольоровими колами в його "Теорії кольорів", щоб передати "людське психологічне і емоційне життя". А ось як Катя Розе зобразила кольори для своїх уроків зі студентами школи Баугаузу у 1932 році.

Одна із зал оновленої колекції присвячена соціальній взаємодії митців Баугаузу. "Маленькі привиди" Ліонеля Файнінґера - новий експонат у колекції. У засланні художник намалював цю листівку для Вернера Джексона, який грав в музичній групі Баугаузу із сином Файнінґера. Експонат походить із архіву Вернера Джексона.

Хоча син Ліонеля Файнінґера Т. Люкс перш за все бачив себе художником, він також був знаним фотографом. Тут митець сфотографував швейцарського художника Ксанті Шавінські, коли той грав на саксофоні. Ґертруд Арндт, знана через своє ткацьке мистецтво, також відома і своїми зображеннями з прикритим обличчям, сфотографованими з таймером. Фотографії - значна частина нових надбань архіву в Берліні.

Знаменита лампа Ваґенфельда була першою, спроектованою Баугаузом, а ця лампа Борманна 1932 року - останньою. Її було створено у слюсарній майстерні Баугаузу в Дессау і виготовлено на заводі. Особливості лампи: кабель, схований в металеву трубку, яка слугує підставкою, а також нещільно прикріплений абажур, щоб коригувати яскравість світла.

У 1932 році Баугауз переїхав до Берліна, а вже за рік нацисти повністю розформували школу. Окрема зала виставки присвячена долям різних студентів і працівників Баугаузу. Колекція архіву розрослась настільки, що якраз до сотої річниці школи будівлю буде розширено.