Щоранку біля непримітної будівлі в районі Флорентін на півдні Тель-Авіва шикується черга з українських та грузинських туристів. Люди збираються ще удосвіта. Щоправда, у чергу туристи стають не за бронюванням екскурсії або готельного номеру: тут розташований єдиний в країні центр прийому документів на отримання притулку. Згідно з офіційними даними, за останні три роки кількість таких заяв від громадян України та Грузії, з якими Ізраїль має безвізовий режим, багатократно зросла. Лише за перші 10 місяців поточного року від громадян Грузії було подано 3069 прохань на отримання статусу біженця, від українців - понад 5,5 тисяч. Для порівняння: у сусідній з Україною Білорусі з часу початку конфлікту на Донбасі від українців надійшло лише дві тисячі заявок на отримання притулку, повідомив минулого тижня представник Верховного комісара ООН у справах біженців у Мінську Жан Ів Бушарді.

Неочікувана хвиля

Переговори про запровадження безвізового режиму з Україною тривали майже чотири роки і виявилися непростими: в МВС країни побоювались, що відкриття кордонів призведе до зростання організваної злочинності та торгівлі людьми. Втім, напливу прохачів притулку не передбачав тоді ніхто. Коли ж 2011-го року візові вимоги для громадян обох країн нарешті скасували, побоювання песимістів виявилися безпідставними: ціни на авіаквитки помітно впали, а туристична галузь значно пожвавилась. Лише за перший рік після скасування візових вимог турпотік з України зріс у 2,5 рази. В 2013-му угоду про безвізовий режим уклали й з Грузією.

Та тепер ізраїльська бюрократія б'є на сполох: у відомстві, де працюють лише півсотні людей, скаржаться, що не встигають за потоком заявок на отримання статусу політичного біженця. Три роки тому на південному кордоні Ізраїлю завершили спорудження захисної огорожі, яка зупинила потік нелегальної міграції з країн Африки. Тепер же чиновники заявляють про нову хвилю - зі східної Європи та Кавказу. "До нас теж стали частіше звертатися громадяни України, - розповіла DW представниця правозахисної організації "Гаряча лінія для біженців та мігрантів" Анат Овадья. - Звертаються не стільки за допомогою, скільки за інформацією: що, де і як, і які документи потрібні", - каже вона.

У пошуках механізму відмови

В аеропорту імені Бен-Гуріона, через який проходить більшість українських туристів, посилили перевірки. Лише з початку цього року, за даними ЗМІ, у в'їзді відмовили трьом тисячам громадян України. Але в МВС країни ці заходи вважають недостатніми: за інформацією газети Haaretz, у відомстві вже звернулися до міністерства юстиції з проханням дати "добро" новому механізмові, який дозволив би за пришвидшеною процедурою відмовляти громадянам України та Грузії в отриманні притулку. Місцеві ж правозахисники ці плани жорстко критикують. "Кожну таку заявку слід перевіряти в індивідуальному порядку. Якщо у відомства бракує людських ресурсів і вони працюють в умовах тиску, то нехай розширюють штат своїх співробітників", - сказала у розмові з DW представниця неурядової організації допомоги біженцям Assaf Оріт Маром.

Більшість українських прохачів притулку мотивують свої прохання втечею від війни на Донбасі або мобілізацією до лав української армії. Інші твердять, що втекли з Криму після анексії півострова Росією. Грузинські ж громадяни найчастіше заявляють про політичні переслідування. "Це дивує, бо в Грузії за останні два роки не сталося нічого надзвичайного. Але всі кажуть, що стали жертвою переслідувань", - сказав в інтерв'ю 2-му каналу ізраїльського телебачення голова відділу правозастосування в Управлінні у справах населення та міграції Йосі Едельштейн.

Процес не менш важливий за результат

За даними цього ж самого 2-го каналу ізраїльського телебачення, з поданих за перші 10 місяців цього року загалом 11 тисяч заявок на надання притулку від громадян різних країн задовольнили лише вісім. Однак українських громадян це не зупиняє: подавши прохання на отримання притулку, більшість українців отримують візу типу "2Алеф5". Вона дозволяє легальне працевлаштування на весь час розгляду прохання. І навіть у разі відмови, існує можливість подати апеляцію на рішення.

За словами Едельштейна, на практиці справа може тягнутись два-три роки і весь цей час особа, що прибула як турист, може легально проживати та працювати в країні. Безвізовий режим не передбачає дозволу на працевлаштування та обмежує перебування в країні максимальним строком у 90 днів упродовж півроку. Саме тому, як повідомили DW в Управлінні в справах населення та міграції , українські та грузинські громадяни, в'їжджаючи до країни як туристи, поспішають подати документи на статус біженця ледь не відразу після прибуття.

Правоохоронці, між тим, стурбовані іншою тенденцією: активністю шахраїв як в країнах СНД, так і в Ізраїлі. За винагороду вони обіцяють "стовідсотково успішне" проходження всіх бюрократичних процедур. Експерти вказують і на помітне зростання підроблених документів та довідок, часто дуже високої якості.

Безвізовий режим залишається

У міністерстві закордонних справ Ізраїлю визнають "тривожне явище" різкого зростання кількості прохачів притулку з України та Грузії. Водночас доцільність лібералізації візового режиму з обома країнами, яке "дуже сприяє економічному розвиткові", під сумнів не ставиться. "Щороку з цих країн прибуває близько 150 тисяч туристів", - наголошується в офіційній заяві відомства.

Чи може ситуація з українськими прохачами притулку вплинути на безвізовий режим України та ЄС? Експертка Європейського центру політичних досліджень у Брюсселі Аманда Пол впевнена, що ні. "Україна завершила переговори щодо візової лібералізації і отримала позитивний відгук від Європейського парламенту та Ради ЄС. Тож працю виконано", - зазначила оглядачка й додала, що саме з метою запобігання такому явищу в ЄС заздалегідь продумали так званий "механізм призупинення". "Якщо раптом надійдуть сотні прохань про надання політичного притулку, то це може призвести до тимчасового призупинення дії безвізового режиму. Але деталі цього механізму призупинення, як ми знаємо, ще не відомі", - зазначає вона.

Попри це, Пол не очікує суттєвого зростання прохань від українців на отримання притулку в країнах Євросоюзу після запровадження безвізового режиму.