Робота журналістів в Україні залишається в Україні небезпечною за будь-якої влади, констатують правозахисники. Немає жодних позитивних зрушень і з приходом до влади президента Володимира Зеленського - кількість нападів на журналістів і перешкод їхній діяльності не зменшилася, засвідчують дані регулярних моніторингів, що здійснюється неурядовими організаціями. Журналісти та медіа-експерти вважають, щоповедінка найвищих посадовців стає індульгенцію нападникам на представників преси.

Проблему насильства проти журналістів поступово усвідомлюють і політики. Депутати Верховної Ради у вересні ухвалили постанову, згідно з якою у парламенті у середу, шостого вересня відбудуться слухання на цю тему за участі журналістів, представників громадських організацій і експертів. У пояснювальній записці до проекту постанови депутати констатували, що за минулий рік правоохоронці розпочали досудове розслідування 258 кримінальних проваджень за злочинами, пов’язаними з перешкоджанням професійній журналістській діяльності, але до суду було передано лише 26 справ.

Українці цінують роботу розслідувачів

Згідно зі серпневим загальнонаціональним дослідженням громадської думки України Фондом "Демократичні  ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, українці високо оцінюють, зокрема, роботу журналістів-розслідувачів, які викривають корупцію і критикують зловживання можновладців. Лише 22 відсотки українців негативно оцінюють діяльність незалежних журналістів-розслідувачів. Натомість 69 відсотків опитаних позитивно ставиться до їхньої роботи.

Водночас, фах журналіста залишається одним із найнебезпечніших в державі. "Барометр свободи слова" Інституту масової інформації зафіксував, що за нової влади поки не відбулося жодних позитивних змін. Згідно з даними цього щомісячного моніторингу, від початку 2019 року в Україні стався 191 випадок порушень свободи слова. З липня по вересень з 75 випадків порушень свободи слова в Україні 53 випадки - фізична агресія щодо журналістів.

Тривожний приклад президента

Після приходу до влади президента Володимира Зеленського голова його офісу Андрій Богдан заявив, що нова адміністрація може взагалі обійтися без преси і спілкуватися із суспільством через соцмережі. Ще більший суспільний резонанс стався наприкінці вересня, коли прес-секретарка президента України Володимира Зеленського Юлія Мендель штовхнула розслідувача програми "Схеми: корупція в деталях" Сергія Андрушка і перешкодила йому поставити запитання президентові після повернення зі Сполучених Штатів Америки і скандалу навколо телефонної розмови Зеленського з американським президентом Дональдом Трампом.

Сам Зеленський не засудив вчинок своєї прес-секретарки і розкритикував дії журналіста. "Він дав дуже чіткий сигнал всім наступним ієрархічним рівням в державі, що журналісти самі поводяться так, що можна порушувати їхні права", - прокоментував колега Андрушка з програми розслідувань "Наші гроші" Данило Мокрик. Журналіст вважає поведінку Мендель злочином і нагадав, що права журналістів захищені п'ятьма статтями Кримінального кодексу України.

Політики наслідують лідерів

Відомий ексведучій програм на телебаченні, а нині - опозиційний депутат Верховної Ради Микола Княжицький пояснив небезпеку роботи журналіста в державі нерозумінням ролі журналістики в суспільстві. Він нагадав про випадки стеження за журналістами та оприлюднення їхніх персональних даних. Розкритикував депутат і випадки погроз журналістам кримінальною відповідальністю за порушення приватності і таємниці листування політиків.

Востаннє ж такими погрозами виступив депутат від "Слуги народу" Богдан Яременко, який обурився, що журналісти сфотографували і оприлюднили його інтимне листування з повією під час засідання парламенту. "Коли представники влади роблять такі заяви, будь-хто незадоволений роботою журналістів буде себе вважати правим в конфлікті з журналістами", - сказав Княжицький в інтерв'ю DW.

Голова громадської організації "Центр громадянських свобод" Олександра Матвійчук головним ризиком журналістів в інтерв'ю DW назвала "задавнену системну проблему безкарності". На її думку, це перш за все, слабкість самих державних органів, які лишилися нереформовані і не можуть, а часто і не хочуть проводити ефективні розслідування. Вона також згадала про збільшення жорстокості нападів на журналістів під час виборчих кампаній і загострення суспільних протиріч внаслідок збройного конфлікту на Донбасі. А на місцях журналісти і далі полишені сам на сам зі зрощенням бізнесу і влади з місцевими правоохоронними органами, зазначила Матвійчук.