У Люксембурзі з 1 березня 2020 року запровадять безкоштовний проїзд у громадському транспорті по всій країні. Таким чином, друга найменша країна Євросоюзу стане першою в світі державою, де непотрібно буде купувати квиток, аби проїхатися на поїзді, автобусі чи трамваї. Платним залишиться лише проїзд на місцях першого класу потягів. Пункти продажу квитків будуть зачинені, нинішні контролери отримають нові функції.

У такий спосіб уряд країни на чолі з прем'єром-лібералом Ксав'є Беттелем намагається суттєво змінити транспортну ситуацію у країні, яка буквально тріщить по швах. До 600 тисяч власного населення, яке проживає на близько двох з половиною тисячах квадратних кілометрів, додаються близько 200 тисяч людей, які щодня їздять на роботу до Люксембургу з сусідніх Німеччини, Франції та Бельгії. Вранці та ввечері вся країна стоїть у величезних заторах.

Річні державні інвестиції у транспортну сферу мають зрости до 806 мільйонів євро в 2021 році - ще 2018-го цей показник становив 501 мільйон. У столиці країни Люксембурзі активно розбудовується сучасна трамвайна мережа, для гостьових працівників з сусідніх країн будуються великі парковки біля залізничних станцій та в'їзді в місто - до 2025 року таких паркомісць має стати вдвічі більше, ніж було торік.

У Німеччині - лише експериментують

Поодинокі експерименти з безкоштовним проїздом у громадському транспорті поступово з'являються і в Німеччині, щоправда, поки що лише на рівні окремих міст і регіонів. Приміром, у Ганновері торік перед Різдвом проїзд у громадському транспорті був безкоштовний кілька субот поспіль, адже саме в ці дні німецькі міста традиційно переповнені людьми, які роблять покупки та відвідують різдвяні ярмарки. У листопаді 2019-го безкоштовний проїзд у громадському транспорті по суботах запровадили в місті Бохольт на заході Німеччини, експеримент має тривати спершу один рік.

У баварському Аугсбурзі пішли ще далі - там з нового року повністю скасували плату за проїзд в трамваях і автобусах у центрі міста. Зона, де діють нові правила, охоплює дев'ять зупинок громадського транспорту. Крім того, власники довгострокових проїзних можуть тепер не лише користуватися автобусами і трамваями у межах міста, але й велосипедами та авто, які належать місцевій транспортній компанії.

Кілька малих міст і громад у різних регіонах Німеччини запровадили безкоштовний проїзд у громадському транспорті ще раніше. Приміром, у баварському місті Пфаффенгофен-на-Ільмі з 26-тисячним населенням він діє ще з грудня 2018 року. Вже за кілька місяців кількість пасажирів автобусів збільшилася вдвічі, відзвітувала місцева влада. Приблизно в той же час безкоштовний автобус став їздити містечком Фіхтах, так само в Баварії, де проживає трохи менше дев'яти тисяч людей.

Поки що лише малі міста

У квітні 2020 року до них приєднається місто Монгайм-на-Рейні з населенням понад 43 тисяч людей. Замість міського проїзного, який сьогодні коштує 62 євро, міським жителям не доведеться більше платити за користування громадським транспортом нічого. Для громади, розташованої між двома великими містами - Дюссельдорфом і Кельном - це означатиме ще й здешевшання проїзду до мегаполісів майже вдвічі. Адже саме там працює чимало жителів Монгайма.

Одна з головних цілей запровадження безкоштовного проїзду в громадському транспорті і в Німеччині, і в Люксембурзі, і в інших країнах Європи - це зменшення шкідливих викидів в атмосферу. 2018 року Єврокомісія подала до Європейського Суду одразу на кілька країн ЄС, серед яких і Німеччина, і Люксембург, через те, що в багатьох містах граничний вміст двоокису азоту перевищується в рази, а країни, мовляв, жодним чином не карають за це головних винуватців - транспорт. За даними Єврокомісії, по всьому ЄС щороку помирає 400 тисяч людей через вплив шкідливих вихлопних газів.

Дешевше - не завжди краще

Та низька, чи то навіть нульова, ціна - це не завжди вирішальний аргумент для людей, аби мотивувати їх пересісти з авто на громадський транспорт. "Комфорт, надійність та доступність відіграють набагато важливішу роль", - каже Лукас Блок (Lukas Block) з німецького наукового Товариства імені Фраунгофера. Блок досліджує нові форми мобільності та переконує, що люди будуть все одно надалі виправдовувати автомобіль попри те, що користування ним дорожче навіть за платний громадський транспорт - через приховані витрати на кшталт страхування, ремонту, парковки тощо. Тому, за його словами, безкоштовний проїзд мало що дає, якщо метро постійно переповнене, вічно запізнюється чи до зупинки важко дістатися.

Це демонструє приклад західнонімецького Бонна, де ще 2018 року було запроваджено експеримент у вигляді річного міського проїзного вартістю один євро на день. Але з 17 тисяч виділених проїзних на кінець 2019 року люди придбали менше половини. Критики кажуть: квиток, який діє лише в одному місті, багатьом нічого не дає, адже за статистикою половина тих, хто їде на роботу на авто по всій Німеччині, проїжджає понад десять кілометрів в один бік, що здебільшого означає: їде в інший населений пункт.

Більше того, попит на авто у великих німецьких містах і без того знижується, каже Блок. За його словами, це пов'язано з тим, що тут добре їздить громадський транспорт, а велосипед становить хорошу альтернативу авто. У сільській місцевості ж ситуація виглядає інакше. Але навіть тут безкоштовний проїзд мало що змінить, адже автобуси чи поїзди тут їздять рідко, каже Блок.

Професор Андреас Кні (Andreas Knie) з Берлінського наукового центру соціальних досліджень вказує на ще один важливий аспект, який заважає переконати німців пересісти на громадський транспорт: субсидування автотранспорту державою. "Лише коли дизель перестануть дотувати на вісім мільярдів євро на рік, а парковки в містах стануть дорожчими, ситуація вирівняється", - каже експерт.