Після аварії на японській "Фукусімі" далеко не всі країни світу зробили такі ж висновки з цієї трагедії, як Німеччина, яка до 2020 року заповзялася закрити всі свої АЕС. Навпаки: нині у світі споруджується 65 нових ядерних блоків. Китай, Індія, Бразилія, Аргентина, Пакистан, США, Мексика і навіть та ж Японія будують або готуються збудувати нові атомні установки. Також у Європі багато країн продовжують робити ставку на енергію атома. Це Росія, Чехія, Румунія, Болгарія, Україна, Фінляндія та Великобританія, але насамперед Франція, яка зі своєю амбітною ядерною програмою є передовиком з атомних технологій.

Натомість саме Німеччина, яка нині виходить з атомного бізнесу, була досі провідною країною у сфері наукових досліджень, зокрема і в галузі ядерних технологій. Німецькі науковці інтенсивно працюють нині у двох напрямках: утилізація ядерних відходів та безпека реакторів. "Ми досліджуємо феномени, які виникають у випадку надзвичайних ситуацій, аби зрозуміти, як цьому можна запобігти", - каже Ернст-Арндт Райнеке, керівник відділу реакторної безпеки у Дослідницькому центрі Юліха.

Ці німецькі дослідження лягли в основу нових типів реакторів і, зокрема, вплинули на їхній дизайн. "Європейські реактори з водою під тиском, які нині споруджуються у Фінляндії та Франції, без німецьких ґрунтовних досліджень виглядали б інакше", - каже фізик. Зокрема новітні реактори оснащені так званим "core catcher" - пристосуванням, що має унеможливити виток розплавленого стрижневого матеріалу у випадку катастрофи на кшталт "Фукусіми".

Пошуки нових підходів в утилізації

Тож, нині німецькі дослідження, по суті, визначають, як виглядатимуть ядерні установки майбутнього. Однак після того, як Німеччина заявила про відмову від атомної енергетики, експерти очікують зміщення акцентів: тутешні дослідження більше зосереджуватимуться на окремих спеціальних проблемах.

Приміром, Дирк Босбах, який відповідає за дослідження в галузі утилізації ядерних відходів у Юліху, переконаний, що утилізація залишиться однією з провідних напрямків досліджень. На його думку, незалежно від того, відмовлятимуться країни від атомної енергетики чи ні, потрібно знайти розумне рішення, що робити з ядерними відходами. Також демонтаж старих АЕС - проблема, якою ще довго займатимуться дослідники. І поки ще у ФРН є діючі АЕС, важливою темою наукових досліджень залишатиметься також безпека реакторів.

Водночас, на думку Босбаха, як тільки з експлуатації виведуть останню німецьку АЕС, Німеччина "може втратити свою ядерно-технологічну компетенцію". Адже міжнародні концерни, які виготовляють ядерні реактори, намагатимуться перенести дослідження та виробництво туди, де ці реактори експлуатуються. З точки зору промисловості, немає сенсу розвивати установки там, де влада не дає дозволу на їхнє будівництво. "Компетенція не означає, що хтось просто зачитує публікацію на якусь тему. Це означає, що розробки також активно використовується на ділі, - каже Босбах. - Тобто слід бути активним у якійсь галузі, аби залишатися компетентним".

Економія на дослідженнях?

Уже нині, стверджують експерти, відчувається скорочення фінансування досліджень у Німеччині з боку промисловості. Водночас Німеччина і після відмови від атома не повинна нехтувати ядерними дослідженнями. "Ми повинні зберегти компетентність у цій сфері, адже Німеччину з усіх боків оточують атомні електростанції інших держав. І ми повинні залишатися в змозі робити компетентні висновки про те, що роблять наші сусіди", - переконаний експерт.

Політики очікують, що німецькі дослідники й далі, коли йтиметься про ядерну безпеку, говоритимуть на рівних у Європі. "Тож, нам потрібні нові спеціалісти в цій галузі". Водночас це неможливо, якщо не буде охочих займатися цією тематикою. Інтерес студентів до ядерних досліджень зменшується. Хто захоче писати впродовж багатьох років докторську, яку потім ніде не застосують? Водночас науковці стверджують, що в ядерній галузі все ще залишається багато цікавих недосліджених тем, на які є і буде попит. Тому як тема наукових досліджень атом все ще залишається незораним полем, яке потрібно зробити привабливим для молодого покоління науковців.