З надіями на те, що, опинившись у Білому домі, Дональд Трамп відмовиться від своїх радикальних висловлювань і на практиці діятиме охайніше, довелося швидко розлучитися. За два роки при владі він уже добився того, що США вийшли з епохальної міжнародної угоди щодо ядерної програми Ірану, з підписаної в Парижі глобальної угоди щодо клімату та з історичного торговельного договору про Транстихоокеанське партнерство. Президент США ініціював агресивну торговельну війну з Китаєм, завдав підвищенням мит удару по європейських союзниках та наказав швидко виввести американські війська з Сирії.

Трамп підписав суперечливий закон про одну з найбільших за останні десятиріччя податкових реформ, зробив більш жорсткою політику стосовно нелегальних мігрантів та спровокував найдовший урядовий "шатдаун" в історії США. Зараз він реорганізує американські суди шляхом призначення до їхнього складу найбільшої кількості федеральних суддів, ніж це робив будь-хто з його нещодавніх попередників на посаді глави держави.

Негативний вплив на зовнішню політику США

І це лише кілька найбільш вражаючих прикладів того істотного впливу на внутрішню та зовнішню політику США, який Трамп зумів продемонструвати за першу половину свого президентського терміну. Важливо відзначити: незважаючи на те, що з погляду публічної презентації ці дії могли виглядати хаотично, насправді тут немає чому дивуватися. Всі ці пункти були частиною передвиборних обіцянок під час кампанії тодішнього кандидата Трампа.  

Разом узяті, вони значною мірою змінили сприйняття США в світі. "Припускаю, що Трамп справив дуже негативний вплив на зовнішню політику США та на американську "м'яку силу" в усьому світі", - каже професор Гарвардського університету Джозеф Най, фахівець з міжнародних відносин. Саме він запровадив у світову політологію термін "м'яка сила" (soft power) - вміння та можливість добиватися своїх політичних цілей без примусу, на основі добровільної участі та симпатії.

На думку Ная, найшкідливішим у тривалій перспективі стало рішення Трампа про вихід США з Паризької кліматичної угоди, якщо взяти до уваги його потенційні негативні наслідки для боротьби з глобальними змінами клімату. Що ж стосується відмови від ядерної угоди з Іраном, що токсично вплинула на комунікацію США з європейськими союзниками, а також дедалі жорсткішої позиції Вашингтона стосовно Тегерана, то це одне з найшкідливіших рішень адміністрації Трампа в перспективі найближчого майбутнього, вважає Най.

Непередбачуваність Трампа ні з ким не зрівняна

Якщо ж до суперечливих політичних рішень додати нерозважливий стиль та схильність до манерної мови, то Трампа можна назвати президентом, який грає у своїй власній лізі, підсумовує Най. "У нас були небезпечні та складні президенти, наприклад Річард Ніксон або Ліндон Джонсон. Але не було нікого більш непередбачуваного чи більш брехливого, ніж Трамп", - каже американський політолог.

З ним згодна Барбара Перрі, керівниця досліджень з історії президентської інституції в Центрі суспільно-політичної комунікації імені Міллера в Університеті Вірджинії. Перші два роки Трампа в Овальному кабінеті довели, що він і справді виняток з правила стосовно своїх попередників. "Я би просто сказала, що він безпрецедентний президент. Він абсолютно поза системою", - каже вона. На думку Перрі, Трамп "не схожий ні на кого, кого ми колись бачили".

Треба врахувати, що Сполучені Штати побачили чимало демагогів, однак вони ще ніколи не опинялись у Білому домі, зазначає дослідниця. На шляху туди їх зупиняла американська виборча система, яка за своїм устроєм не є прямою демократією. Голосуванням за того чи іншого кандидата в президенти виборці у США насправді визначають членів колегії виборників від свого штату, яка складається з 538 осіб. Щоб стати главою держави, кандидату треба отримати підтримку не менше 270 членів колегії виборників.

Збій системи привів Трампа в Білий дім

Барбара Перрі впевнена: перемога Трампа на виборах - це тривожний сигнал про збій системи. Він виграв за кількістю голосів у колегії виборників, але не за кількістю тих американців, які проголосували за нього. Але ж засновники американської виборчої системи хотіли, щоб колегія виборників перешкоджала саме такому типові людей - демагогам - обійняти вищу державну посаду.

Що ж очікує нас у другій половині президентського терміну Трампа, а в разі його переобрання - і в наступні чотири роки? Джозеф Най рекомендує приготуватися до ще більшої непередбачуваності - і до неприємних сюрпризів. Барбара Перрі більш категорична. "Боюся, чотири роки ми ще переживемо, але ось чи зможемо пережити вісім таких років, я аж ніяк не впевнена", - підсумовує вона.