"Я дійшов висновку, що мої сили, мій похилий вік вже не підходять для виконання ролі глави Святого Престолу", - сказав глава католицької церкви Бенедикт XVI і повідомив, що залишає Папський престол. Свою сенсаційну заяву він зробив під час церемонії трьох канонізацій і виголосив її латинською мовою.

Понтифік, якому у квітні виповниться 86 років, зазначив, що розуміє усю «важкість цього вчинку», однак з огляду на стан свого здоров'я вважає правильною свою відмову. За його словами, тому він і передає Конклаву кардиналів право обрати нового Главу Католицької церкви після 28 лютого. Як повідомив у Римі офіційний речник Ватикану Федеріко Ломбарді, нового Папу оберуть ще до Великодня.

Бенедикт XVI запам’ятається як "тонкий теолог, сором’язливий чоловік з великим даром вислуховувати інших та майстер проповідей на найскладніші теми", коментують рішення про відставку світські й католицькі видання в Римі. Запам'ятається він і як Папа, який ухвалив таке рідкісне рішення. Адже історія католицької церкви знає лише п'ять точно зафіксованих документами відмов Понтифіків від Святого Престолу.

Найбільш дивна відмова належить Папі Челестіно V, який провів на посаді лише п'ять місяців, а відтак 1294 року відмовився від неї, зазначивши, що не почувається на висоті положення й бажає «повернутися до спокою попереднього стилю життя». 1296 року Папа Челестіно помер і пізніше був проголошений святим. Іншими зафіксованими випадками є відмова від посади Бенедикта IX (1045 рік), Грегорія VI (1046) та Грегорія XII (1415).

Крім того, у ближчі до нас часи три понтифіка підготували документи про свою можливу відставку на випадок певних обставин. Так, Папа Пій XII (1939-1958) прагнув таким чином убезпечити Церкву перед насуванням гітлерівських військ. А понтифіки Павло VI (1963-1978) та Іван Павло ІІ (1978-2005) хотіли не допустити ситуації некерованості церкви у випадку їхньо фізичної чи психічної немічності. Але всі ці документи так і не набули чинності.

Досить складним питанням є саме право Папи Римського відмовитись від посади. Як передбачає Кодекс Канонічного права, головним критерієм для такого кроку є "вільне волевиявлення Папи", не обумовлене страхом чи тиском. Іншим критерієм є власне форма подання відмови. І в нинішньому канонічному праві насправді не прописана жодна. Але оскільки Папа є найвищою посадою у Ватикані, то будь-яка форма за фактом має бути визнана чинною.