У лютому 1989 року 20-річного Кріса Геффроя при спробі втечі застрелив прикордонник НДР. Це була остання смерть біля Берлінського муру. Історія Кріса є широко відомою, але скільки всього людей загинуло біля стіни, що ділила Німеччину на дві частини? Німецькі історики кажуть, що їх було щонайменше 136.

Суперечки науковців щодо кількості загиблих біля Берлінського муру точаться давно. Ще більше білих плям - у біографіях жертв і обставинах їхньої загибелі. Цю інформацію вперше зібрано в одній книзі.

«Іда Зікманн 22 серпня 1961 року, за день до свого 59-річчя, вистрибнула з третього поверху свого помешкання на Берлінер штрассе 48. Стіна розлучила її з сестрою, котра жила всього за кілька кварталів у західній частині Берліна».

Життя і смерть з муром

Іда Зікманн є однією зі 136 загиблих, чия смерть повязана з Берлінським муром. Біографії цих людей зібрав історик Ганс-Герман Гертле та його колеги. Під час багаторічних досліджень команда науковців збирала дати і факти, опитувала родичів загиблих, а також перевіряла архівні дані.

Так з'явилася книга, яка, на думку статс-міністра з питань культури Бернда Ноймана є чимось більшим, ніж зібрання фотографій і текстів: «Йдеться про те, щоб надати обличчя та імена загиблим, повернувши в такий спосіб їхню гідність. На прикладі цих біографій показати, якими були механізми диктатури та їхні наслідки».

Історики намагаються пролити світло на темні плями в історії НДР та не допустити забуття. Адже біля муру відбувалися жахливі речі. «Там вистрілювали повні обойми у беззахисних, слабких, непритомних або вмираючих людей. Там просили про додатковий автомат Калашникова, оскільки лишень пістолета було недостатньо», - каже директор Центру історичних досліджень у Потсдамі професор Мартін Забров.

У кожній історії своя трагедія

Історія кожної втечі була унікальною, кожна невдала спроба має свій трагізм. Більшість утікачів конфліктували з режимом або просто вже не могли витримати життя в НДР. «Юному подружжю Крістел та Екгардові Вегаге не вдалося знайти роботу в одній місцевості, не кажучи вже про спільне житло. Коли вони втратили останню надію, то вирішили 10 травня 1970 року зі зброєю в руках захопити літак у аеропорту Берлін-Шьонефельд та змусити його полетіти до Ганновера. Однак пілоти зачинилися в кабіні та приземлилися знову в Берліні. Подружжя наклало на себе руки ще в літаку», - розповідає історик Гертле.

До найбільш вражаючих результатів дослідження належить поводження режиму з загиблими та їхніми родичами. Коли вбивали когось із громадян НДР при спробі втечі, то співробітники Штазі часто брехали родичам про причини цих смертей. «Щонайменше в одинадцяти випадках убивства смерть або не підтверджували, або заперечували, також тримали в таємниці імена жертв, хоча Штазі все було відомо. Родичам, як правило, відмовляли в можливості побачити померлих, а замість цього змушували давати письмову згоду на кремацію та поховання урни».

Не всі жертви були втікачами

Але не всі 136 жертв загинули під час спроби втекти з НДР. Декого було застрелено, хоча вони не мали наміру тікати. Вони могли недодивитися і занадто близько підійти до кордону, або заблукати. У переліку загиблих є й діти. Вони могли, граючись у Західному Берліні, впасти у Шпрее і потонути, оскільки територія річки належала до НДР і ніхто з рятувальників з західної частини міста не мав права до них наближатися. Біографії восьми прикордонників, які були убиті, теж задокументовано в книзі.

Автори: Ніна Веркхойзер/Наталя Неділько

Редактор: Леся Юрченко