Заколотники направили до столиці країни значні з'єднання бронетанкових військ. Вулицями міста рухалися колони танків, бронетранспортерів й іншої військової техніки.

Події не оминули й найбільше місто країни - Стамбул. Так само, як і в Анкарі, до міста увійшли військові з'єднання, які захопили низку важливих об'єктів. На фото турецькі солдати на одній із площ міста.

Військові частково перекрили обидва мости через Босфорську протоку.

Заколотники захопили під свій контроль міжнародний аеропорт імені Кемаля Ататюрка в Стамбулі. Ближче до ранку аеропорт відновив свою роботу. Однак європейські авіакомпанії скасували рейси із та до Туреччини.

Події в Анкарі та Стамбулі продемонстрували рівень підтримки населенням діючого уряду Ердогана. Люди, хоч і беззбройні, чинили спротив заколотникам.

Жертвами спроби державного перевороту стали кілька сотень осіб, серед них як поліцейські, так і цивільні особи.

Під час нічної спроби перевороту значних пошкоджень зазнала будівля турецького парламенту. Внаслідок авіаударів зруйнована частину стін та вибиті вікна.

Турецька влада заарештувала кілька тисяч учасників спроби путчу.

Представники уряду Туреччини оголосили, що путч придушено. Однак ситуація у країні залишається непередбачуваною.

Референдум щодо внесення 18-ти поправок у конституцію Туреччини відбувся 16 квітня. Зміни, які підтримав понад 51 відсоток виборців, передбачають перехід від парламентської форми правління до президентської. Посаду прем'єр-міністра ліквідують, глава держави зможе призначати і звільняти міністрів, керувати за допомогою указів і контролювати судову систему. Критики побоюються диктатури Ердогана.

В турецькому парламенті поправки підтримали депутати лише двох фракцій: крім власної партії Ердогана, ще Партія націоналістичного руху. Але їхніх голосів вистачило для схвалення законопроекту. Найбільша опозиційна Народно-республіканська партія і прокурдська Демократична партія народів кілька разів влаштовували акції проти конституційної реформи. Ці заходи розганяла поліція.

У Туреччині все ще діє режим надзвичайного стану, запроваджений у липні 2016 року після невдалої спроби путчу. Це означає, що у країні все ще діє заборона на проведення несанкціонованих мітингів. Опозиція вказує на порушення під час референдуму й на те, що голосування в таких умовах не відображає волю народу.

У березні міністри з Туреччини поїхали до ФРН, щоби переконати представників місцевої турецької діаспори проголосувати за поправки до конституції. У трьох німецьких містах їм з різних причин заборонили виступати з агітацією. Ердоган звинуватив Німеччину у використані "нацистських методів". Можливо, це вплинуло і на результат: дві третини турків ФРН висловилися на підтримку реформи.

Нідерланди виступили категорично проти агітаційних виступів турецьких міністрів на своїй території. Одного урядовця з Анкари не пустили до країни, його колегу - відправили з Роттердама у супроводі поліції. Зрештою, Туреччина назвала владу Нідерландів "фашистами", відмовила у в'їзді послу Нідерландів і призупинила дипломатичні контакти. Гаага вимагає вибачень і погрожує заходами у відповідь.

Результати референдум та дії влади проти інакодумців країни ставлять багато знаків запитання в тому, що стосується майбутнього Туреччини як країни-кандидатки на вступ до ЄС. Багато хто у Брюсселі вимагає припинення перемовин із Анкарою. У Берліні такий крок сьогодні називають неправильним.

Підтримка громадянами конституційної реформи на референдумі дає "зелене світло" перехідному періоду, який триватиме до 2019 року - допоки зміни набудуть чинності. У 2019 році в Туреччині відбудуться місцеві, президентські та парламентські вибори. Ними буде започатковано нову форму правління.