У жовтні Deutsche Welle розповіла про історію 28-річного львів’янина Романа Пристацького, який віднедавна став одним з перших володарів "Блакитної карти". Втім, випадок ІТ-спеціаліста зі Львова, який нині мешкає у Мюнхені, радше виняток - висококваліфіковані кадри з-за кордону, на яких, власне, й розрахована ініціатива "Блакитної карти", до Німеччини не квапляться.

Про це, як повідомила в неділю, 18 листопада, впливова газета "Welt am Sonntag", свідчать нові статистичні дані Федерального відомства у справах міграції та біженців ФРН. Згідно з ними, впродовж перших двох місяців (з серпня по жовтень) німецькими властями було видано лише 139 "Блакитних карт". Не так вже й багато, враховуючи кілька років дискусій та приготувань до запровадження цієї ініціативи.

Мовний бар’єр

При докладнішому аналізі статистичних даних, виявилося, що 112 зі 139 оформлених карт були видані іноземцям, які вже до цього перебували в Німеччині, маючи досі дозвіл на проживання іншого виду. У підсумку власниками "Блакитної карти" стали, згідно з наведеними даними, лише 27 висококваліфікованих новоприбульців. "Основна маса фахової робочої сили залишається осторонь", - прокоментувала ці дані виконавчий директор експертної ради німецьких фондів інтеграції та міграції Гунілла Фінке.

За її словами, Німеччина в очах іноземних ІТ-спеціалістів та інженерів і надалі залишається малопривабливою країною для переїзду, незважаючи навіть на лібералізацію міграційного законодавства. "Це пов'язано також з мовним бар’єром", - переконана вона.

Непрозорість законодавства

Водночас, на думку голови Асоціації німецьких промислово-торгівельних палат Ганса Гайнриха Дріфтманна, міграційне законодавство Німеччини потребує додаткових послаблень. "Німецькі закони в цій царині й надалі залишаються для висококваліфікованих закордонних працівників непрозорими", - критикує він.

Саме тому він радить посилити інформаційні й роз’яснювальні кампанії за кордоном задля приваблення спеціалістів, які досі, судячи зі статистики, мали мінімальний ефект.