Батьки Пауліни Ґріб були переконані, що після школи їхня донька має здобувати вищу освіту. Але 23-річна мешканка Кельна вирішила інакше. Математика, фізика, історія – все це було, на її погляд, занадто нудно. Дівчина хотіла займатися чимось креативним, створювати щось власними руками. „Я вважаю, що можна бути усішним у професії лише, якщо вона приносить тобі задоволення“, - каже Пауліна. Замість того, щоб здобувати університетську освіту, вона почала виробниче навчання у кельнській перукарській фірмі Headlounge, про що досі не шкодує.

До цього салону приходить багато клієнтів, відкритих до експериментів і незвичних зачісок. Пауліні Ґріб платять зарплату відповідно до тарифної угоди, а іноді навіть дають премії. Утім, так добре ведеться далеко не всім перукарям у Німеччині. У багатьох містах салони борються за виживання, а тим, хто на практиці опановує професію перукаря, платять мало. У західній Німеччині учні перукарів одержують від 330 до 500 євро, у східній Німеччині - від 210 до 330 євро. Для німецьких реалій – це вельми мало.

Жорстка конкуренція

Перукарі заробляють, за даними Федерального статистичного відомства, близько 16 тисяч євро на рік. За німецькими тарифами, це дуже низька зарплатня. Конкуренція на ринку дуже жорстка: за останні дванадцять років кількість салонів у німецьких містах збільшилася на чверть, тоді як оборот щороку знижується.

Зрештою, лише дві третини усіх німців взагалі ходять до перукарні. Галузь намагається приваблювати клієнтів дешевими пропозиціями.Таким чином майже кожен десятий німецький перукар працює нині як дискаунтер, коли стрижка коштує не 30 євро, як зазвичай, а приблизно вдвічі менше. Тому не дивно, що галузь, в якій у Німеччині працюють більше чверті мільйона людей, має проблеми з молодою зміною. Насамперед бракує чоловіків.

Чоловіча професія?

26-річний Марко Церовач цілком свідомо підійшов до вибору професії. Він спершу проходив навчання у салоні, де з ним поводилися нечесно. Марко почувався там незатишно, тому ще під час першого року навчання перейшов до іншого салону, того, де працює Пауліна Ґріб. На новому місці в чоловіка є простір для самореалізації та умови, які задовольняють. „І тут є багато можливостей продовжувати вчитися“,- наголошує він. Марко Церовач хоче здобути диплом магістра. Він також розмірковує, чи варто зосередитися на спеціалізації візажиста, щоб працювати для кіно й телебачення, чи відкрити власну справу.

Так само і Вінні Нана Каракарі не злякався перспективи низького перукарського заробітку. На переконання 23-річного афро-німця з Дюссельдорфа, все залежить від самої людини. Він ще в 15-річному віці почав робити з волосся африканські зачіски.

Нині серед його клієнтів є й відомі особи, наприклад, африканський футболіст Джеральд Асамоа. Саме колишній гравець німецької національної збірної порадив Вінні вивчитися на перукаря, щоб забезпечити кращу базу для власної справи. Після здобуття освіти графічного дизайнера Вінні почав успішно вчитися на перукаря.

Ця професія дозволяє виявляти творчість, переконаний Вольфґанґ Шміттен, котрий десять років тому заснував салон Headlounge. Нині він крім фірми в Кельні керує ще трьома салонами у Дюссельдорфі. Він робить ставку на творчий підхід та ексклюзивність. Клієнти його кельнського закладу, наприклад, сидять за старими швейними машинами у вигляді столів.  

Щороку він організовує конкурс на своїх фірмах, де учні повинні проявити свою майстерність у якомусь стилі зачіски. Цього року йдеться про казкових персонажів. На презентаційні покази конкурсу Шміттен запрошує не лише клієнтів, а й учнів останніх класів регіону, щоб зацікавити їх фахом перукаря та показати провабливі професійні перспективи.