"Нафтогаз України" знову опинився в центрі дискусії. У вересні всі троє британців, котрі разом з Володимиром Демчишином утворювали наглядову раду цього державного нафтогазового монополіста, заявили про свою відставку. Йдеться про Маркуса Річардса, Чарльза Проктора, а також самого голову наглядової ради Пола Ворвіка. Як заявив голова правління компанії Андрій Коболєв, такий свій крок вони пояснили тим, що уряд блокує перетворення в компанії. При цьому Коболєв послався на лист незалежних членів наглядової ради "Нафтогазу України".

Таке оголошення про відставку загрожує паралічем керівництва компанії, заявив Коболєв, виступаючи на прес-конференції в Києві. Адже завдання наглядової ради, яку було створено в рамках розпочатої 2015 року реформи "Нафтогазу України", серед іншого полягає в контролі над діяльністю правління компанії. Коболєв також не виключив, що тепер у компанії можуть виникнути проблеми з кредитуванням з боку міжнародних фінансових організацій. Йдеться, зокрема, про 800 мільйонів доларів кредитів ЄБРР і Світового банку.

Голова правління "Нафтогазу України" навів також цілу низку листів на адресу українського уряду та президента України Петра Порошенка, в яких як керівництво "Нафтогазу", так і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд та секретаріат європейського Енергетичного співтовариства попереджають про загрозу згортання реформ.

Другий етап реформування мав розпочатися давно

Реформа управління "Нафтогазу" почалася 2015 року за планом, розробленим за участі провідних європейських інституцій. Метою реформи компанії було, серед іншого, виділення в окрему структуру газотранспортної системи та підземних газосховищ і залучення до їхньої експлуатації іноземного інвестора. Такою є вимога нових правил європейського енергоринку (Третій Енергопакет). Створена для впровадження реформи наглядова рада з незалежними іноземними директорами працювала від травня 2016 року.

У ЄБРР вітають, що компанія останнім часом стала прибутковою і усунула чимало можливостей для корупції, але водночас заявляють, що Україна не може собі дозволити подальше зволікання з реформою "Нафтогазу", другий етап якої "мав розпочатися вже давно". Цей етап передбачає завершення підготовчих процедур і створення самостійного підприємства "Українські магістральні газопроводи" на базі нинішнього "Укртрансгазу" та підземних газосховищ.

Нині "Нафтогаз України" залишається монополістом з транзиту та зберігання газу в підземних сховищах, а також з транспортування нафти територією України.

Відновлення контролю з боку політиків?

Наступ на "Нафтогаз" з боку уряду загрожує відновленням контролю над ним політиків та фінансово-промислових груп, написав у своїй статті на Facebook інвестиційний банкір компанії Dragon Capital Сергій Фурса. Зокрема, він нагадав, що Енергетичне співтовариство закликало український уряд відкликати поданий ним законопроект, що блокує залучення до української газотранспортної системи іноземних інвесторів.

Фурса також нагадав, щоекс-голова підрозділу "Нафтогазу України", компанії "Укртрансгаз", Ігор Прокопів, якого підозрювали в сприянні корупції, був звільнений зусиллями Коболєва. Проте його одразу ж призначили заступником міністра енергетики України, що, на думку аналітика, свідчить про урядовий опір запровадженню реформ і боротьбі з корупцією.

Днями український прем'єр Володимир Гройсман знову на словах підтримав реформу "Нафтогазу". Він наголосив на необхідності "демонополізувати монополіста, який сьогодні може диктувати будь-які правила на нафтогазовому ринку". Водночас керівник "Нафтогазу" Коболєв і надалі переконаний, що уряд вперто прагне контролювати внутрішні газові ціни, які згідно з європейськими принципами, має контролювати ринок, а не хтось із політиків.

Експерт київського Центру Разумкова з енергетичних питань Володимир Омельченко назвав раніше в інтерв'ю DW причиною ситуації, що склалась, "олігархічний консенсус між державними топ-менеджерами і крупним бізнесом, який контролює облгази". А інвестиційний банкір Сергій Фурса пояснив намагання політиків відновити контроль за нафтогазовими грошовими потоками намаганням "наповнювати каси" політичних партій перед майбутніми парламентськими та президентськими виборами 2019 року.