Ніхто не ставить під сумнів саму ідею – максимальну мобільність студенті та науковців на європейському освітньому просторі. Недаремно до Болонського процесу долучилися 47 держав – значно більше, ніж країн, які входять до Європейського Союзу.

Офіційно про старт Болонського процесу оголосили під час міжнародної конференції в Болоньї 1999-го року. Відтоді представники країн, які долучилися до процесу, зустрічаються кожні два роки для обговорення перетворень. Цього разу такий форм відбувся в Бухаресті. У той час, як міністри освіти заявляють про поступ, студенти не приховують скептичних настроїв.

З різних дзвіниць

«Ще багато чого слід зробити щодо взаємного визнання університетами заліків та іспитів», - каже Юліан Гіллер з німецького «Вільного об'єднання студентських організацій». Студентка з Румунії Даніеля Алєксєй звертає увагу на такі проблеми: «Для румунських студентів важливою темою є фінансування навчання. Чимало студентів не можуть навчатися без підробітку. А від цього страждає якість їхньої освіти».

Але ці теми часто залишаються поза увагою міністрів освіти й представників вищих навчальних закладів. Головний біль їм готують зовсім інші проблеми. Боргова криза, яку досі не вдалося остаточно подолати, заважає розвитку університетів і стримує дослідницьку діяльність.

На заваді боргова криза

«Становище університетів зовсім не покращилося, - констатує Леслі Вільсон, яка є генеральним секретарем «Європейської університетської асоціації». І саме тому Болонський процес набуває ще більшого значення. Він є важливим для майбутнього Європи, оскільки ми потребуємо висококваліфікованих молодих людей».

Вільсон закликає не випускати з поля зору головні цілі освітньої реформи: підвищення мобільності, взаємне визнання дипломів, поглиблення міжнародної співпраці між університетами.

Болонський процес – справа поколінь?

Подібної думки дотримується й держсекретар федерального міністерства освіти й науки Гельґе Браун. «Важливою і, мабуть, найважливішою темою взагалі залишається підвищення мобільності». Навчання за кордоном – багатьох студентів цим вже не здивувати, каже Браун. І все ж таки, за її словами, ще не вдалося досягти визначеної мети, аби 20 відсотків студентів вирушало за знаннями за межі власної країни.

На форумі в Бухаресті пролунала й така думка, що втілення в життя Болонського процесу - це справа не років, а поколінь. Іншими словами, нинішні студенти матимуть лише частковий зиск від перетворень. У те, що реформу вдасться завершити до 2020-го року, як планувалося спочатку, сьогодні вже ніхто не вірить.