Першими бомбити Дрезден мали американці. Однак через низьку хмарність 13 лютого 1945 року в небо піднялися британські ескадрильї. Важкі бомбардувальники "Ланкастер" Королівських військово-повітряних сил Великобританії були вже майже над містом, коли о 21:45 у Дрездені завили сирени повітряної безпеки.

Бомбардування Дрездена у ніч з 13-го на 14 лютого відбувалося двома хвилями з тригодинною перервою між першим і другим повітряним ударом. Перший тривав усього 15 хвилин. Однак уже після нього щільно забудований Дрезден палав однією гігантською пожежею, яка перетворила центр міста на згарище.

Бомбардувальники скидали на місто спочатку фугасні бомби, які руйнували дахи й відкривали дерев'яні конструкції, а потім - запалювальні. Другий удар був особливо страшним для пожежних служб і рятувальників, а також для тих, хто ще залишався серед живих у вогняному пеклі. Називаються різні цифри загиблих. Більшість експертів вважає, що внаслідок бомбардувань загинули близько 25 тисяч людей.

До лютого 1945 року Дрезден практично не зазнавав бомбардувань з боку союзників по антигітлерівській коаліції. За три лютневі дні, під час яких тривали повітряні нальоти, було зруйновано близько чверті промислових підприємств і більше половини непромислових будівель міста. Від житлових будинків у його центральній частині лишилися самі руїни. Відновлювати місто із попелу довелося жінкам.

Під час бомбардувань 13-15 лютого 1945 року була зруйнована і Фрауенкірхе - один із найвідоміших лютеранських соборів Німеччини. Влада НДР не стала відновлювати церкву й перетворила її на меморіал. Лише після возз'єднання Німеччини почалося відновлення барокової церкви. Хрест на її бані виготовив у Англії син пілота, який брав участь у бомбардуванні Дрездена.

Урочисте відкриття відновленого собору відбулося у 2005 році. Чорними плямами на світлому фасаді Фрауенкірхе виділяються оригінальні камені, які збереглися після бомбардування.

Дрезден знову вважається одним із найкрасивіших міст Німеччини і користується великою популярністю серед туристів. До Другої світової війни населення міста становило 642 тисячі людей. Нині у столиці федеральної землі Саксонія проживає близько 550 тисяч осіб.

Місто відновлене. Однак про бомбардування Дрездена й досі не забули. Пам'ять про нього і сьогодні викликає суперечки і провокує конфлікти, до яких залучені історики, політики, антифашисти, неонацисти, пацифісти, представники громадянських ініціатив та церков. Щороку у Дрездені вирують пристрасті: як відзначати роковини бомбардувань і чи варто це робити взагалі.

Висадка 6 червня 1944 року військ Антигітлерівської коаліції в Нормандії стала початком поразки нацистської Німеччини. На початку 1945 року американські солдати добралися до Саару. Поблизу Саарбрюкена вони зайняли одне із сіл (на фото). Складати зброю готові поки не всі.

Хоча відвернути військову поразку армії Гітлера вже неможливо, за столицю "третього рейху" у квітні 1945 року ще ведуться запеклі бої. Солдати Червоної Армії зібралися перед Бранденбурзькими воротами - символом Берліна. У ці дні лише у столиці тисячі німецьких солдатів та представників цивільного населення зводять рахунки з життям.

У травні 1945-го, після 262 повітряних атак за п'ять років, війна зрештою закінчилася і для Кельна на Рейні. Американські солдати патрулюють ті кілька вільних вулиць, які ще залишилися у майже вщент зруйнованому місті. Передусім бомби маршала Королівських ВПС Великобританії Артура Харріса змінили обличчя Кельна назавжди.

Зустріч двох переможних армій на руїнах мосту через Ельбу поблизу Торгау в Саксонії: 25 квітня 1945 року радянські солдати 58-ої гвардійської дивізії 1-го Українського фронту вітаються з американськими солдатами 69-ої піхотної дивізії. Це фото відоме у всьому світі.

Практично до самого прибуття американських солдатів у концентраційному таборі "Дахау" поблизу Мюнхена продовжували знищувати людей. На фото рядові саме виявили вагонетку з трупами убитих в'язнів. Навіть найзагартованіші з солдатів шоковані масштабами організованого нацистами масового вбивства людей.

2 травня 1945 року радянський солдат, грузин Мілітон Кантарія, встановлює радянський червоний прапор із серпом і молотом над берлінським Рейхстагом. Жоден інший мотив не символізує кінець так званого "третього рейха" настільки промовисто, як цей зі стягом переможців, що розвівається над Берліном.

Мало хто знає про долю Емдена - невеличкого міста на півночі Німеччини. Усього за 18 хвилин 6 вересня 1944 року на нього було скинуто 15 тисяч авіаційних бомб і запалювальних боєприпасів зі 181 канадського бомбардувальника. Остання повітряна атака на портове містечко у дельті річки Емс була здійснена 25 квітня 1945 року. Емден - одне з найбільш зруйнованих під час Другої світової міст у Європі.

Німецьких солдатів, які пережили війну, майже скрізь очікує полон. Британські та американські табори військовополонених при цьому вважалися гуманними. На відміну від радянських. З 1941 по 1945 рік понад три мільйони німецьких солдатів потрапили в радянський полон. Третина з них (майже 1,1 мільйона осіб) загинули. Останні німецькі солдати повернулися додому з полону аж 1955 року.

Заради цього боролися солдати Антигітлерівської коаліції. 2 травня 1945 року зі спецвипуску армійської газети Stars and Stripes американські солдати дізнаються про смерть Адольфа Гітлера. Полегшення читається на їхніх обличчях. Закінчення війни близько.

Як і під час Першої світової війни, головним промисловим гравцем у завойовницьких планах Гітлера є виробник сталі та зброї Krupp в Ессені. Бомбардування підприємства є однією зі стратегічних цілей ВПС Антигітлерівської коаліції. Тисячі примусових працівників звозили на роботу на заводах Krupp до 1945 року. Наприкінці війни дві третини заводів зруйновані.

Людина й війна: цей невідомий німецький солдат вижив, проте його побут ще не скоро нормалізується. 1945 року вода, струм та опалення в Німеччині - розкіш. Аби вижити, треба мати силу волі, вміння імпровізувати та знаходити вирішення проблем.

Вони не розуміють війни, але суцільні руїни під час і після війни стали для мільйонів німецьких дітлахів єдиним майданчиком для ігор. Ціле покоління виростало з цією травмою, наслідками якої досі залишаються типова німецька ощадливість та старанність.