Поняття "боргові гальма" лунає весь час, коли обговорюється черговий проект державного бюджету Німеччини. Як-от на початку вересня цього року. Так, під час дебатів можна було почути слова Анґели Меркель: "Дуже важливо, щоб послідовно виконувався конституційний принцип "боргових гальм".

Політики відчувають тиск. Два роки тому були внесені зміни до конституції Німеччини. В ній записали, що з 2016 року державна заборгованість може зростати не більш як на 0,35 відсотка від ВВП країни. А регіонам - федеральним землям - з 2020 року додаткова заборгованість більше не дозволятиметься взагалі.

Це означає для політиків радикальний відхід від попередньої практики. Від кінця шістдесятих років влада фінансувала свою політику за рахунок кредитів, нагадує Меркель: "Головним було зростання, байдуже у скільки воно обходилося". На борги заплющували очі. Сьогодні ж уряду доводиться мати справу із боргами, які накопичувались десятиліттями, нарікає канцлер ФРН.

Менше боргів економіці не на шкоду

Німеччина має заборгованість обсягом близько двох трильйонів євро. За них повинні виплачуватися проценти, вони, між іншим, є другим за обсягом пунктом витрат у федеральному бюджеті: лише у 2011 році Німеччина планує виділити на обслуговування боргів 35 мільярдів євро. Швидко це становище не зміниться, тому що "боргові гальма" ставлять за мету лише не допустити подальшого стрімкового зростання грошових зобов'язань.

Але яким чином відіб'ються "боргові гальма" на економічній кон'юнктурі? Чи буде економіка і далі рости, коли держава перестане так легко запускати програми стимулювання кон'юнктури або знижувати податки? Наукові дослідження показали, що на певній стадії заборгованості економіка припиняє зростати, навіть якщо держава продовжує виділяти гроші.

Між консолідацією бюджету та економічним зростанням в принципі немає протиріччя, стверджує міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле: "Про те, що так на це дивляться і в усьому світі, свідчить те, Федеративна Республіка, як і раніше, користується довірою фінансових ринків. Це не ставиться під сумнів. Нам це дає низькі витрати з рефінансування, що, зважаючи на наш загальний борг, має велике значення для нашої бюджетної маневреності."

"Ноу-хау" німців користується попитом

Не лише Шойбле упевнений в тому, що й інші країни єврозони могли б відновити довіру інвесторів, яку нині підірвано, якщо також внесуть до своїх основних законів принцип "боргових гальм". Федеральний канцлер Анґела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі наполегливо закликали в липні до цього всі 17 країн, де в обігу євро.

Цікаво знати, що на папері такі "боргові гальма" існують ще з 1992 року. В Пакті про стабільність і зростання країн єврозони було записано, що щорічна нова заборгованість країни має становити максимум 3 відсотки, а загальний обсяг боргу не більше 60 відсотків. Тоді наголос був на слові "максимум", як підкреслює Отмар Іссінґ. Він був до 2006 року членом директорату Європейського Центробанку. "Головною вимогою цього пакту було те, що країна за нормальної ситуації має врівноважений бюджет, а коли відбувається спад кон'юнктури, тоді їй дозволяється піти на 3 відсотки ВВП у борг. Жодна країна, за незначними винятками, не дотрималась цього пакту із нульовою межею заборгованості".

Політики стоять на заваді санкціям

Політики тяжіють до того, щоб порушувати створені ними самими правила, щойно вони стають незручними. Те, що Німеччину і Францію в 2002 та 2003 роках не покарали за перевищення межі дефіциту в 3 відсотки, сьогодні розцінюється як безвідповідальність. Тоді Німеччина показала поганий приклад, сьогодні вона хоче стати добрим взірцем з "борговими гальмами". Іспанія вже ухвалила включення "боргових гальм" до своєї конституції, у Португалії розмірковують над цим. Економіст Отмар Іссінґ йде ще на крок далі.

У минулому, каже він, усі контрлольні механізми в єврозоні не спрацювали. Тому успіх "боргових гальм" залежить і від того, наскільки жорстко буде дотримано в майбутньому пакту стабільності. "Я вітаю спроби відшліфувати пакт стабільності. Пропонується багато розумних речей. Але спротив, який чиниться запровадженню бодай елементів автоматизму, яскраво демонструє, що політики не хочуть випустити контроль зі своїх рук. Не треба бути пророком, щоб зрозуміти, що пакт не пройде першого-ліпшого випробування в майбутньому, як це вже було в минулому", - говорить економіст Іссінґ.

"Боргові гальма" без санкцій, які б починали діяти автоматично в разі їх недотримання, є нежиттєздатними. В цьому всі експерти єдині. Це стосується як Німеччини, так і інших єврокраїн. Політикам ще потрібно засвоїти цю істину.

Автори: Сабіне Кінкартц/Захар Бутирський
Редактор: Євген Тейзе