Так урядувати не можна. За останні кілька днів, усупереч волі прем'єр-міністра, парламент перехопив контроль за порядком денним Палати громад, підтримав законопроект, який має на меті запобігти Brexit без угоди із ЄС, і наостанок відхилив пропозицію Бориса Джонсона провести дострокові вибори. У прем'єра більше немає більшості у парламенті, і це тепер очевидно. Йому бракує щонаменше 29 голосів. Але перемога парламенту є лише проміжною.

Чого досягли депутати?

Вони діяли через відчуття відповідальності за країну, запевняли опозиційні депутати неодноразово під час заключних дебатів щодо їхнього закону, який має на меті зв'язати руки Борису Джонсону та запобігти "жорсткому Brexit" без підписання угоди із ЄС. А група бунтівників з лав торі, які напередодні перейшли на сторону опозиції, стійкою залишалася до самого кінця. Їм немає що втрачати, адже прем'єр-міністр без жодних вагань викинув їх з партії одразу після першого програного голосування.

Тим часом проект закону вже знаходиться у Палаті лордів, де соратники Джонсона спробують затягнути процедуру ухвалення за допомогою десятків правок. Втім і у цій палаті парламенту тверда більшість депутатів виступає проти Brexit без угоди, тому усі шанси на успіх цього законопроекту зберігаються. Після цього він набуде сили, щойно його формально підпіше королева.

Втім чи зможе цей документ виконати свою місію? Щодо цього є сумнів, адже сам Борис Джонсон дуже суперечливо висловлювався на цю тему. З одного боку, він запевняє, що не буде просити у Брюсселя подовжити термін, відведений на Brexit, за жодних умов, навіть якщо до 17 жовтня із ЄС так і на буде укладено жодної угоди. З іншого боку, він каже, що буде дотримуватися законів. Багато депутатів від лейбористів, зокрема такі як Ліза Ненді, мають сумнів: "За останні тижні я зрозуміла одну річ про Бориса Джонсона - жодному його слову довіряти не можна". Тому загалом усі очікують, що прем'єр буде якось обходити ті зобов'язання, які на нього покладе новий закон.

Вибори з відкритою датою

Найпростішим рішенням для Джонсона були б дострокові вибори. Вони йому потрібні хоча б тому, що зараз він фактично став "кульгавою качкою". Але якщо він виграє вибори, тоді зможе знову скасувати зневажливо названий ним "закон про капітуляцію". Це словосполучення має продемонструвати, що продовжувати переговори щодо можливої угоди та переносити дату виходу з ЄС було б поразкою у боротьбі проти Брюсселя. При цьому у деяких європейських лідерів, як, наприклад, у французького президента Еммануеля Макрона, вже уривається терпець, і вони вже не можуть дочекатися Brexit.

Джонсон хоче виборів вже 15 жовтня, за два дні до вирішального саміту ЄС. Адже він хоче обов'язково виконати свою обіцянку "будь-якою ціною" залишити Євросоюз вже 31 жовтня. Лейбористи, натомість, розділені: їхній лідер Джеремі Корбін каже, що він не проти виборів, якщо закон проти "жорсткого Brexit" набуде чинності. А це може статися вже наступного понеділка. Однак його заступник Джон Макдоннел наголошує, що він, попри бажання перевиборів, не бачить підстав довіряти прем'єру і тому вибори варто проводити вже після вирішального саміту ЄС. Часові терміни відіграють у цій ситуації вирішальну роль, і частина опозиції зараз намагається зберегти свою перевагу перед прем'єром.

Не пізніше прийдешнього понеділка опозиція має визначитися із датою виборів, адже тоді Борис Джонсон звернеться до праламенту із другим проханням про призначення голосування, яке може бути затвердженим вже простою більшістю. Інакше йому доведеться викликати депутатів з ним же оголошеної відпустки, що стало б для Джонсона ще одним приниженням. Втім він жартує над лейбористами та йде на конфронтацію: "Те що Лейбористська партія так переповнана страхом, що відмовляється від перевиборів, з політичної точки зору є помилкою".

Хаос серед консерваторів

Вигнання 27 депутатів з лав торі, попри багаторічну службу деяких з них, - і надалі тема для емоційних дискусій. Рішення було ухвалено так швидко і безоглядно, що інші консерватори лише після певної паузи змогли сформулювати своє обурення. Після зустрічі із "вигнанцями" Борису Джонсону написали листа, в якому вимагали від прем'єра ще раз поміркувати над доцільністю його дій.

До бунтівників належить зокрема й Нік Сомс, онук Вінстона Черчилля, який наостанок звернувся до Бориса Джонсона: "Я завжди вірив, що результат референдуму (про Brexit - Ред.) має бути визнаним. І я голосував за угоду про вихід (з ЄС. - Ред.), на відміну від мого друга прем'єр-міністра, лідера фракції та членів уряду, які (за часів Терези Мей. - Ред.) так надихнули нас своєю послідовною невірністю". Через це колишня лідерка шотландських консерваторів Рут Девідсон написала в Twitter: "За усіх можливих обставин, як взагалі може бути так, аби у Консервативній партії більше не залишилося місця для Ніка Сомса?"

Борис Джонсон, щоправда, у інтерв'ю британському телеканалу ITV того ж вечора проливав крокодилячі сльози: "Це мої друзі, мені не принесло жодної радості (викидати їх з партії. - Ред.). Хоча логічніше було б виправити це й написати: "Це були мої друзі".

План Джонсона

Але, так би мовити, культурна революція у власній партії, що відповідає традиціям політичних чисток Мао Цзедуна, цілком відповідає плану Бориса Джонсона. Він руйнує консерваторів, викидаючи подалі традиціоналістів, поміркованих чи занадто ліберальних соратників. Партія завжди була неоднорідною, але прем'єр хоче перебудувати її, перетворивши у правопопулістьску політичну силу. А вибори він хоче виграти всього лише за допомогою Brexit. Ідея полягає у тому, аби забрати голоси у партії Brexit. Тому Джонсон і поводиться так само войовничо та жорстко, як і її лідер Найджел Фарадж. Якщо йому вдасться зібрати голоси усіх прихильників Brexit, вибори можна буде вважати виграними.

Але так просто, як це здається Джонсону, також не буде. Перші опитування свідчать, що торі просто зникнуть з політичної карти Шотландії, втративши там 10 з 13 місць, які вони мають зараз. Та й у інших частинах країни далеко не факт, що традиційні виборці консерватоірв захочуть підтримувати новий радикальний курс їхнього лідера. Втім те, у чому Борис Джонсон демонструє свою сильну сторону, є больовою точкою для його супротивника - лідер лейбористів Джеремі Корбін вже пережив свій термін політичної придатності ще після передвиборчого протистояння із Терезою Мей у 2017 році. У ролі лідера лейбористів він буде для Бориса Джонсона дуже простим супротивником, адже після нерішучого тупцювання його партії навколо питання Brexit вона зазнала болючих втрат під час виборів до Європарламенту.

Втім і це не означає для Бориса Джонсона невідворотьного успіху на виборах. Хоча зараз торі й ведуть у свіжих опитуваннях, але чотири тижні до можливих виборів є за нинішніми мірками дуже великим проміжком часу для британської політики.