З-поміж українських літературних заходів на Франкфуртському книжковому ярмарку помітно виділялась подія напівполітична - презентація книжки колишнього голови адміністрації президента України Бориса Ложкіна "Четверта республіка". У Франкфурт-на-Майн Ложкін привіз її німецький переклад. До того вона вже вийшла українською, російською та англійською мовами. Книжка, видана харківським видавництвом "Фоліо", складається з 11 глав - починаючи з подій, що передували Євромайдану, і закінчуючи оцінками військових викликів у главі "Загроза зі сходу".

Презентація у Франкфурті відбувалась у форматі подіумної дискусії. Публіка зібралась "різношерста" - це й представники дипломатичного корпусу України у ФРН на чолі із послом Андрієм Мельником, кілька зацікавлених Україною іноземців та представники української діаспори, які не пропускають жодних тематичних заходів, незалежно від того, чи це бокс, концерт або політична дискусія.

Крім Ложкіна, на подіумі дискутували співавтор книги Володимир Федорін та колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн. Модерував розмову давній кореспондент провідних німецьких видань у Варшаві Герхард Ґнаук. Головний меседж Ложкіна - так, проблеми є, але за останні два роки в Україні зроблено більше реформ, ніж за попередні 23 роки незалежності. Тоді, мовляв, не робилося нічого. З останнім сперечатися важко. До Франкфурта, втім, він прибув вже не як реформатор - після відходу з посади голови президентської адміністрації "права рука" президента очолив Національну раду з інвестицій - консультативний орган, який сприяє налагодженню контактів з потенційними інвесторами. Але й на цій посаді він не планує затримуватися довго.

DW: Пане Ложкін, чому Вам важливо було презентувати свою книгу в Німеччині? Який у неї адресат?

Борис Ложкін: Я вважаю, що Німеччина - це один з головних стратегічних партнерів України. Важливо, щоби ідеї з книги, пов'язані з роллю України в європейському проекті, з роллю Європи для українців, наші думки щодо історії України, її майбутнього, того, як ми проходимо шлях реформ, були донесені до німецької аудиторії. Це і знак поваги до Німеччини.

Звідки назва книги?

Першою республікою ми вважаємо УНР 1918 року. Друга - це УРСР, яка закінчила існування в 1991 році. Третя республіка - незалежна Україна з 1991 до 2013 року... 

…Кучмівська республіка?

Не тільки кучмівська - і Кравчука, Ющенка і Януковича. І четверта республіка - це сьогоднішня держава, яка починається з Революції гідності, з 2014 року, і сподіваюся, що вона існуватиме довго.

Із книги виникає враження, що Ви радше констатуєте відомі факти, ніж пропонуєте власні рецепти виходу з криз...

Там це є. Ця книга - у тому числі, ремінісценція і погляд з нашого боку на те, що є Україна і якою вона була. Якщо ми говоримо про іноземну аудиторію, то думаю, що не так багато людей розуміють історію України. Але ми там подаємо багато наших ідей стосовно реформ, які вважаємо важливими.

До речі, про реформи. Ви привели в уряд "варягів" - Наталію Яресько, Андрія Пивоварського, Сандро Квіташвілі, Айваріса Абрамавічуса, які досить недовго пробули на своїх посадах і якось безславно пішли. Ви не ті кадри підібрали чи проблема в системі, яка не хоче піддаватись змінам?

Не можу так сказати. Наталія Яресько отримала орден від президента.

Якщо згадати про її амбіції стати прем'єр-міністром, орден - це не так багато…

Я про те, що вони незабуті. Змінився уряд, тому що змінилась коаліція. Це абсолютно природно - змінюються міністри і прем'єри. І я теж вже не працюю головою адміністрації президента.

З чим тоді пов'язаний Ваш раптовий відхід, адже Ви очолили президентську адміністрацію у дуже непростий для держави час і пропрацювали лише половину терміну. Чому пішли "на півдорозі"?

Я приходив на конкретний термін. Ми обговорювали з президентом, що я не приходжу робити політичну кар'єру. Я не бачу себе політиком і не бачу себе в політиці. Я окремо зауважив пану Штюдеманну, що не вважаю себе "political animal" ("політичною твариною" - Ред.), як він сказав. Я себе вважав менеджером, який повинен зробити важку роботу для президента. Так, я прийшов з бізнесу, але вважаю, що гарний організатор може бути успішним в бізнесі, і в армії, і в релігійній організації, або в державі. Україні дуже бракує якісної організації і якісного втілення візій. Ми багато говоримо про різні стратегії, але з виконанням у нас не тільки зараз, але й в минулому, було багато проблем.

Тобто Ви і не планували відбути на посаді до кінця президентського терміну?

Не планував. Я хотів іти вже по закінченню двох років, але попрацював трохи більше. Вважаю, що я повинен був це зробити. Зараз з великим задоволенням з наступного року буду повертатися до бізнесу.

З середини 1990-их за багатьма головами президентської адміністрації тягнеться неоднозначний репутаційний шлейф. Не боялися стати черговим "сірим кардиналом" української політики?

Боявся. Я намагався працювати так, щоб такого шлейфу не було. І дуже сподіваюся, що його немає.

А Ваші статки як змінилися після приходу до президентської адміністрації?

Чесно кажучи, нічого не заробив і не втратив. У мене немає великих українських активів.

Але свого часу у Вас був чималий медіахолдинг UMH, який Ви продали наближеному до екс-президента Віктора Януковича бізнесменові Сергієві Курченку. У книжці Ви цей епізод згадуєте якось дуже побіжно...

Чесно кажучи, я дуже любив UMH - компанію, яку я створював протягом 20 років. Але я би не перебільшував її роль в історії України. Я і про свою роль говорив би обережно. У цій книзі ми фокусувалися не на мені, а на історії України, її майбутньому і тому, як треба її реформувати.

Дивує, коли Ви пишете, що президентові, мовляв, не варто продавати 5 канал, бо він все одно потрапить до рук когось з олігархів. Які ж це реформи?

Я бачив, як президент працює. Він точно не займається 5 каналом. Якщо він захоче, то може продати. Вважаю, що український політик може бути власником бізнесу, але на той час, коли він в політиці, він не може цим бізнесом займатися, це точно. В тому числі і 5 каналом. Але я не бачу в факті власності чогось поганого. Власність і управління - це різні речі.

Після Вашого відходу з посади і зміни уряду хід реформ, здається, не пришвидшився. Принаймні на Заході темп реформ постійно критикують…

Україна опинилися в дуже складній економічній ситуації не тільки тому, що була якась політична криза. Ціни на продукцію українського експорту - зокрема метал, сільськогосподарські вироби - впали драматично. У 2014-16 роках вони були низькими. Тобто Україна опинилася одночасно в кількох кризах - політична криза, зовнішня агресія, анексія частини території і економічний спад. За цих умов реформувати країну дуже важко, повірте. Я вважаю, що і щодо корупції було багато зроблено. Не кажу, що повністю все змінено. Змінити за два роки те, що було не змінено у попередні 23 - не така проста річ.