На столі Рітви Вестендорф-Лахоуз лежать два зразки гірської породи: кожен довжиною у 20 сантиметрів. "Обидва не схожі на ті, що можуть містити у собі газ, але як раз вони його й містять", - каже вона. Вестендорф-Лахоуз працює прес-секретарем енергетичної компанії Exxon Mobil у Ганновері.

"Це, наприклад, пісковик з природного газового родовища. Якщо ближче придивитися, на ньому можна побачити малесенькі пори, де міститься газ. І всі вони пов’язані між собою". Саме через них природний газ легко знаходить собі вихід, на відміну від неприродних газових резервуарів.

Технологія «фрекінгу»

Аби видобути газ з природних кам’яних родовищ, енергетичні компанії змушені використовувати технологію гідравлічної трищінуватості, відомої також як "фрекінг" від англійської "fracturing". З її допомогою на глибині 1000 до 5000 метрів камінь "розщіплюють" сильними напорами води, при цьому на породі відкриваються тріщини завширшки приблизно в один сантиметр. Далі додається пісок. Через ці шпарини газ може вільно торувати собі шлях нагору. "Цей метод використовується в Німеччині вже півстоліття", - каже Вестендорф-Лахоуз. Отже, технологія тут геть не нова, новими є джерела, які зараз пробує підкорити Exxon Mobil.

Вона вказує на три різновиди неприродних газових родовищ: сланцеві, вугільні та осадові гірські породи, до яких належить пісковик, газ з якого можна "витягти" лише за допомогою "фрекінгу". Це так званий "Tight Gas". Технологію ж "фрекінгу" Exxon Mobil з 1990-х років застосовує й в інших галузях, зокрема для видобутку сланцевого газу в кількох німецьких регіонах.

Громадянський протест

Мартін Кнеппер, клерк з міста Хамма на Заході Німеччини з газетної статті дізнався про те, що у його місті теж невдовзі добуватимуть газ за допомогою "фрекінгу". Це не на жарт занепокоїло чоловіка. "Я шукав інформацію в інтернеті і виявив, що у США подібний видобуток газу супроводжувався шкодою довкіллю", - розповідає він. "У ґрунт вкачують тисячі літрів хімікатів під час чого метан змішується з ґрунтовими водами, відбуваються інші хімічні процеси. Все це дуже ризиковано", - твердить він.

Кнеппер заснував громадську кампанію, яка від імені місцевих мешканців бореться проти початку видобутку газу за цими технологіями у його місті. В цьому він не самотній: схожі ініціативи існують й в інших містах Північного Рейну-Вестфалії та Нижньої Саксонії. Нещодавно громадяни передали список з 13-ма тисячами підписів у Бундестаг з вимогою заборонити технологію "фрекінгу".

Хімічні складові

Технологія "фрекінгу" потребує купу хімічних складових: вода і пісок природно не дуже добре змішуються. Тож до процесу додають додаткові субстанції, аби пісок не осідав. Коли ця рідина потрапляє у ґрунтові глибини, процес має бути зворотнім - пісок має залишитися всередині, але рідину необхідно відпомпувати, щоби дати шлях виходу газу. Й на цьому етапі теж не обійтися без додаткових хімікатів, а ще зважати на те, щоб бактерії і грибки не потрапляли до рідини. "Але загалом пропорція хімічних додатків у цій рідині є дуже низькою. Від 0,2 до 2-5 відсотків, залежно від кожного окремого випадку", - стверджує Вестендорф-Лахоуз.

93 тисячі кілограмів хімікатів

"Кінцева рідина не є небезпечною для довкілля чи забороненою", - наполягає вона. Утім, окремі її компоненти важко назвати нешкідливими. Наприклад довкіллю шкодять біоциди і лише повне розрідження може гарантувати, що остаточна рідина не матиме поганого впливу на довкілля. У Нижній Саксонії Exxon Mobil звітував про використання 6 мільйонів кілограмів рідини з використанням 93 тисяч кілограмів хімікатів з яких понад 58 тисяч кілограмів були небезпечними.
Представники компанії запевняють, що більшість рідини відкачують негайно, але частина залишається у ґрунті, можливо назавжди.

Мартіна Кнеппера найбільше у цій історії непокоїть вірогідність забруднення хімікатами ґрунтових вод та попри запевняння фахівців Exxon Mobil не вірить в те, що прораховані усі ризики такого процесу видобутку газу. 

Автор: Брігітте Остерат, Дмитро Каневський
Редактор: Леся Юрченко