Андреа та Алехандро – типові представники іспанської молоді. Пара любить кіно, але має обмаль грошей, щоб постійно ходити до кінотеатрів. Останнього разу за перегляд на великому екрані стрічки у 3D-форматі їм довелося викласти 22 євро. Для школярки і молодого студента це відчутна сума. Однак завдяки низці інтернет-сайтів, наприклад, Megaupload або Peliculajonkis, іспанці можуть скачувати в мережі фільми, які щойно лише з'явилися в прокаті. Принаймні так було раніше. Алехандро швидко завантажує відео, приєднує кабель до телевізора з великим пласким екраном - і для домашнього кіносеансу все готово. Однак залишається певна проблема: більшість фільмів потрапляють до мережі нелегально, порушуючи авторські права.

Захист виробників

Іспанська кіноіндустрія втратила минулого року близько семи мільйонів глядачів, які замість того, щоб купувати квитки на сеанси, дивилися «скачані» фільми вдома. Поки працівники кінобізнесу підраховують свої збитки, власники інтернет-сторінок, які незаконно пропонують для завантаження кінострічки, підраховують додаткові прибутки завдяки рекламі. Приборкати інтернет-піратство має новий закон, котрий дозволяє владі закривати доступ до сайтів, з яких можна скачувати нелегальне програмне забезпечення, фільми чи музику. У першу чергу ці законодавчі зміни спрямовані на захист кіноіндустрії, що заробляє гроші завдяки продажу дисків та квитків на сеанси. Однак далеко не всі представники галузі підтримують новий закон, зокрема президент Іспанської кіноакадемії Алекс де ла Іглесіа, котрий через це подав у відставку. Його позицію поділяють дрібні кіновиробники, наприклад, документаліст Альберто Харабо з Майорки. «Я проти нового закону, оскільки він обмежує свободу в інтернеті, свободу висловлення поглядів. Якщо держава може закривати доступ до інтернет-сторінок, то це – цензура. Заборонити газету, наприклад, державі не так легко. Але інтернет-сторінка теж є засобом комунікації», - обурюється документаліст.

Інтернет як можливість

Харабо тримає в руках dvd-диск зі своїм останнім фільмом, де висвітлюється проблема дитячого насильства. Цю стрічку можна завантажити легально з його власного сайту. «Інтернет – це насамперед можливість презентувати свою роботу. Інакше доступ до широкої глядацької аудиторії матимуть тільки відомі виробники, натомість незнайомі для загалу автори можуть поширюють свої фільми в інтернеті». Останню стрічку документаліста було знято за громадські гроші, тому цілком зрозуміло, що про заробіток за її перегляд для нього не йдеться. Але, на думку Харабо, кіноіндустрії варто було б теж почати робити ставку на інтернет, котрий нині проник у всі сфери людського існування.

«Мережа змінила життя й звички людей. Вони хочуть швидко, легко і дешево скачувати фільми у гарній якості з інтернету, щоб потім дивитися їх у зручний час. А кіноіндустрія не рахується з цим бажанням публіки. Я запитую себе, чому вони не зроблять так само, як той же Megaupload. Тобто, не створять сайт, де можна було б, скажімо, за якихось два євро скачувати фільми. Цей сайт міг би приносити непогані прибутки на рекламі або завдяки абонентам, які б щомісяця сплачували певну суму». Така модель, на погляд режисера, була би теж кроком у напрямку боротьби з інтернет-піратством, але водночас вона би стала прийнятною альтернативою для такої публіки, як Андреа та Алехандро. Вони залюбки б платили кілька євро за свій затишний домашній цілком легальний кінозал.

Автори: Стефані Айхлер, Наталя Неділько

Редактор: Володимир Медяний